Запишіть слова, поділивши їх на групи: а) загальновживані; б) професійні; в) діалектні .      Земля,  бульба,  октава,  когут,  рецепт,  вітер , легінь,  шприц , підмет, село, люстерко, зорі . 3.     Спишіть, вставляючи, де потрібно,  пропущені букви .      Д...ректор, в...з...т, ман...а, віл...а, ал...ея, субс...д...я, ін...єкц...я, миш...як, д...ктор, ц...клон .

1. ОБЛИЧЧЯ: кругле, овальне, велике, мале, веселе, сумне, зажурене, невелике, продовгувате, вилицювате, миловидне, сим­патичне, цікаве, виразне, спокійне, вольове, суворе, похмуре, добре, зле, розумне, мудре, бліде, веснянкувате.
2. ЛОБ: високий, низький, відкритий, великий, малий, випуклий
3. БРОВИ: хвилясті, прямі, чорні, руді, широкі, вузькі, довгі, короткі
4. ОЧІ: карі, ясні, зелені, коричневі, широкі, зіркі, великі, малі, блакитні, сірі, круглі, вузькі, добрі, глибоко посаджені, примружені, сині, голубі, чорні, сяючі, ро­зумні, уважні, добрі, ніжні, суворі, привітні, хитрі, лукаві, задумливі.
5. НІС: прямий, курносий, кирпатий, довгий, короткий, широкий, тонкий, великий, маленький, горбатий, орлиний.
6. РОТ: великий, малий, широкий, вузький, довгий, короткий
7. ВОЛОССЯ: пряме, кучеряве, хвилясте, довге, коротке, густе, рідке, жорстке, м'яке, шовкове, неслухняне, розкуйовджене, блискуче, світле, чорне, каштанове, русяве, біляве, темне, руде, сиве.

ТЕКСТ:
У мене кругле обличчя. Лоб високий і відкритий. Над великими очима в’ються чорні хвилясті брови. Ніс короткий і широкий. Весела усмішка прикрашає широкий рот. Довге кучеряве волосся зібране в косу.
У мене овальне обличчя. Мій лоб не є високим. Над широкими зеленими очима знаходяться прямі брови. Ніс у мене малий, а рот – великий. На голові русяве волосся. Воно коротке, але густе.

(Якщо що, текст змінюй в залежності від зовнішності)

Самий зворушливий образ, відомий як у релігії, так у Літературі й мистецтві — образ матері, що заколисує рідне дитя. Ця картина наповнює глядача відчуттям затишку, захищеності й комфорту. Адже саме мама ще до народження піклується про дитину, тільки поруч із нею дитя перебуває в абсолютній безпеці. Тарас Григорович Шевченко писав — «Нічого кращого ні, як мати молода зі своїм дитятком малим».Вся та турбота, любов, ніжність і щира, нічим не обґрунтована прихильність, що випробовує матір до своєї дитини знайшли своє відбиття в чистих безневинні колискові. Все своє бажання бачити рідне дитя здорова, гарна, щаслива, розумним і успішним мати вкладає в невигадливі рядки, які часом досить фальшиво, без музики наспівує в сутінку рідному чаду, у ритм погойдуючи колискуКолискова пісня повинна заспокоїти дитя, тому в немудрому тексті прослизають самі м’які, ніжні речі й створення, знайомі нам усім з дитинства: мурчащий кошеня, пухнатий кролик, тиха лисичка з м’якими лапками, що гурчать голуби й маленькі ластівки; подушка, набита легким повітряним пухом і мамині руки. Ця пісенька з народження прищеплює нам любов до комфорту, учить нас тому, що таке щастяЩоб викорінити з дитини примхливість, норовливість і впертість у колискову вводять негативних персонажів — підлу хитру лисицю, страшного сірого вовка або Бабая. Така колискова вчить нас страху, адже безстрашність не завжди є чеснота, порию воно є гіршим з пороківИ хоча колискові здебільшого небагатослівні, вони несуть у собі куди більше змісту, чим інші пісні. Саме з колискових починається формування немовляти, як людини, окремої особистості. Відомо, що діти в малому віці, як губка усмоктують ту інформацію, що пропонує їм навколишній світКолискова — перший урок, що одержує дитина у своєму житті. І тільки мама може проспівати колискову такий, який вона повинна бути — наповненої теплом і турботою, любов’ю й прихильністю. Ні батько, ні сестра, ні бабуся не можуть випробовувати до дитини того пещення, що дарує своєму чаду мати. А виростаючи, ми так часто в моменти суму хочемо знову почути мамину пісню, і відчути маминої теплої руки. Мамині колискові призначені лише для одного слухача — для її дитини, і тільки мати може бути виконавцем такий немудрої, але такої важливої пісенькиНапишіть у відповіді тут