Запишіть слова у 5 колонок: інфінітив, особове дієслово, дієприкметник, дієприслівник, безособова форма. Економиш, вивчати ігаю, усвідомив, дослідили, черпати, відтворюючи, електрифікований, успадковано, наболіле, заархівувавши, білений, іскрячий, тренуюся, творити.

У Травневому лісі хвилі квітів хлюпають під ноги. А повітря, настояне на ароматах смоліні і мокрого листя, приємно дурманить голову. Теплінь... Найдрібніша істота і то поспішає розплескати по всьому лісі свою весняну радість.

Раптом-вона! Два блискучі листя біля самої землі. На високому стеблі-кошлаті біло-кремове суцвіття...

Любка!..

І вже перед очима стелиться безкрайній степ, а в ньому - жменька запорізьких козаків.

Кілька днів запорожців переслідували кримські татари. А коли переслідувачі втомилися, татарський бий махнув рукою: нехай біжать - все одно в степу пропадуть без їжі.

А козаки зовсім і не збиралися так марно пропадати. Тому що у кожного на шиї висів амулет, який оберігав від голодної смерті: нанизані на нитку тверді, потемнілі від часу бульбочки. Почали запорожці ці бульбочки жувати-втамували голод, погасили спрагу, повільно почали повертати сили... Ніхто не загинув. А по дорозі на Січ ще й дві татарські загони розбили... Любку дволисту і зараз оч

Объяснение:

Наш класс… Почти восемь лет мы проучились вместе, лишь некоторые перешли в другие школы, а некоторые пришли к нам, влились в наш большой разношерстный -4 коллектив. Сорок пар любопытных глаз и ушей. Сорок пар быстрых ног. Сорок пар вечно занятых чем-то рук. Сорок вопросов, сорок ответов. Мы так похожи и в то же время так отличаемся друг от друга. Знаем, с кем лучше учиться, а с кем — отдыхать, кем можно восхищаться, а кого — подразнить.Все вместе мы образуем большое, неуемное, громогласное существо — 8-Б класс. Оно имеет свои привычки и даже традиции, и учителя никогда не ошибутся, что это именно мы, даже если зайдут в класс с закрытыми глазами. Учителя и родители говорят нам, что школьные годы не забываются. И когда видишь, с какой радостью мама встречается со своей школьной подругой на улице, а папа рассказывает о своих школьных забавах и шалостях, веришь — они правы.Десять лет мы проведем вместе в стенах нашей школы. Будем читать одинаковые книги, отвечать на одинаковые вопросы. Можно ли забыть период, который занимает больше половины твоей жизни?Сейчас мне кажется, что различий в нас все-таки больше, чем похожего. Не всех своих одноклассников я могу назвать друзьями или даже товарищами. Есть ребята, чье поведение я не одобряю, чье общество мне неприятно. Кажется, неужели меня будет интересовать судьба этого человека после выпуска?