Запишіть текст. Поясніть орфограми та розділові знаки. Підкресліть однорідні члени речення, граматичні основи у складних реченнях.

Україна... В цьому слові — музика смутку й жалю. Україна — країна, де найбільше люблять волю. Країна гарячої любові до народу. Українці вели героїчну боротьбу за волю.

Україна — це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці.

Україна — розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять заплакані золоті зорі (За С. Васильченком).

Сочинение на тему берегите природу Ищите синонимы на sinonim.org, чтобы сочинение не совпадало с тем, что в интернете. Нажмите 2 раза на любое слово в тексте. На uchim.org есть несколько сочинений на тему берегите природу. Выбирайте, какое нравится! Берегите природу - сочинение за 6 класс Я очень люблю отдыхать на природе. Ходить в лес, плавать в речке. Но в последнее время мы так загрязнили моря и реки, леса и степи, что становится страшно за будущие поколения. В данное время много говорят об охране природы. В школах ввели предмет экологию. На этих уроках обсуждают ситуацию в окружающем мире, о том, как легко нарушить баланс в природе, а вот восстановить нарушенное очень сложно. Природа сама восстанавливается, но очень медленно, поэтому люди должны беречь и охранять тот мир, в котором живут. Люди в погоне за престижностью и деньгами истребили многочисленных видов животных, некоторые виды которых уже невозможно восстановить, или же остались единицы у некоторых ценителей природы. Хищник, преследуя животное, хочет одного — наесться. Он не убьет больше, чем ему нужно. И в этом есть гармония, равновесие. Человек же уничтожает все, что видит, ему нужно все больше и больше. И в результате он истребит все живое. Я считаю что, если каждый человек будет соблюдать чистоту в своем дворе, в лесу, где гуляет, на предприятии, на котором работает, вокруг всё изменится! Я надеюсь, что люди одумаются, перестанут разрушать землю, на которой живут и поймут, что наша планета существует не для одноразового использования.
Источник: http://uchim.org/sochineniya/na-temu-beregite-prirodu

Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку.

Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.

А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері.

Книга в Україні завжди користувалася великою пошаною. "Велика користь буває від учення книжного. Книги — це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості", — писав давньоукраїнський літописець. Зрозуміло, чому в Київській Русі існували книгозбірні при церквах, монастирях, при князівських та боярських дворах. Про це переконливо свідчать історичні джерела — ті самі книжки.

Я не можу уявити свого життя без книги. Найбільше мені подобаються твори дитячої літератури й сучасна фантастика. Але найнезабутніше враження справила на мене колись повість-казка "Чарівник Смарагдового міста", яку написав Олександр Волков. Я перечитував її кілька разів, кожного разу відкриваючи для себе щось цікаве й нове. Пізніше я захопився романами Жюля Верна. У моїй уяві виникали екзотичні пейзажі, сповиті імлою. Я бачив себе й бідолахою, викинутим на берег морськими буревіями, і п'ятнадцятирічним капітаном, що веде свій корабель до благородної мети, і дикуном, який усе життя провів серед незайманої природи на безлюдному острові. А зараз я охоче читаю серйозні твори українських письменників, де розповідається сувора правда про нелюдське життя нашого народу за часів далекого й не дуже далекого минулого.

Я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою. Свій твір-роздум я хочу закінчити повними філософської глибини рядками відомого українського поета Д. Павличка:

Життя без книги — хата без вікна.

Тюрма глуха і темна, мов труна, К

різь вікна книг свободи світло ллється,

Майбутнього видніє далина.