Запишіть вірш фонетичною транскрипцією: Мріють крилами з туману
лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.
Заглядає в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка
в неї за плечима.
Ой біжи, біжи, досадо,
не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні.
Лопотіли крилами і рожевим пір'ям,
Лоскотали марево золотим сузір'ям.
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.
У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.
Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.
Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Для чого потрібно навесні висаджувати дерева? Думаю, що усі ми знаємо чому: чисте повітря, кисень, краса, плоди, цінний матеріал…
Чи багато людей власноруч садили дерева? А що робити жителям багатоповерхівок? Звичайно, ви можете казати, мовляв, природа сама дбає про те, щоб дерева не зникали. І по-своєму будете мати рацію.
Колись дідусь казав, що чоловік у своєму життя повинен посадити дерево. Я з татом садив вишню у саду… Вона росла і я ріс разом з нею. Довкола було багато дерев, а вишня була моя. У посушливе літо відчував, що саджанець благає про вологу. Тоді в маленьке відерце набирав не пісок у пісочниці, а воду. І біг до своєї вишні. Згадую перше цвітіння. Скільки радості було в моїх очах! А потім був перший врожай. Я пригощав усіх ягодами, а тато з гордістю дивився на мене…
Особисто для мене посадка дерева – відповідально важлива справа. Ба навіть здається, що виконував заповіт дідуся…
Объяснение:
Простолюдини вважали, що християни не звершують ніяких жертвопринесень, тим самим не задобрюють богів, тому вони викликають гнів богів не тільки на себе але і на них.
Християн звинувачували у безбожництві, не в юридичному а у буквальному сенсі, як людей невіруючих, і що не визнають богів. Бо Християни не мали храмів і не поклонялись богам.
Також їх звинувачували у тієстових вечерях; цей вираз має звязок з легендою про царя Тієста, що хотів випробувати всезнання Юпітера, запропонував йому зарізати власного сина. Це народна уява про таїнство Євхаристії. Говорили що начебто християни харчуються кров'ю, тому вони заколюють немовлят.