Запишіть. Визначте відокремлені члени речення і підкресліть (відокремлений додаток, відокремлене означення, відокремлена обставина). Розставте розділові знаки. 1. Життя молоде і зелене шумить і бушує кругом. 2. Я по¬глядом повним любові й тепла на крихітку рідну дивився (В. Сосюра). 3. Життям і канчуками вчений він загнаний на самий низ останній гривеник Шевченку на перший пам’ятник приніс (Б. Олійник). 4. Дмитрик восьмилітній хлопчик вискочив з буй¬ної низенької хати (М. Коцюбинський). 5. Зять Віктор працює товарознавцем на складі госптоварів (Ю. Мушкетик). 6. Ніхто про це не знав окрім купки вірних козаків (Марко Вовчок). 7. Він захитався і нічого перед собою не бачачи кинувся товаришеві на до Над комишами ще нижче ніж учора спускалось олив’яне небо (М. Коцюбинський).

На полотні зображений пасічник, колишній запорожець, який літнім днем ​​в саду, в тіні дерев, пригощає гостя — козака-запорожця. Запорожець сидить з бандурою біля куреня і розповідає про свої походи. Перед ними на землі розстелена скатертина з частуванням. До козака дружина господаря привела дітей, щоб показати гостю. Дівчинка постарше поводиться вже впевнено, а хлопчик у білій сорочці соромливо мне в руках шапку. Напевно, і господар, і гість задумалися в цю хвилину про те, що хлопчина незабаром стане козаком, а значить, захисником Вітчизни. Нас досі захоплює величезна майстерність живописця, який зумів втілити на полотні дихання минулого життя; так само зачіпає нас сором’язливість хлопчика перед гостем із Запоріжжя — відважним козаком, лицарем України, захисником свободи.

Одного чудового ранку я прокинувся і зрозумів, що настала Осінь. Тобто, за календарем вона настала вже більше місяця тому, але усі вважали, що ця Осінь несправжня, бо було тепло, майже, як літом. Це і було літо, тільки бабине. Всупереч цьому, ранок був по-справжньому осіннім. За вікном стояли дерева у жовтому та багряному листі.
Я підвівся з ліжка і відчинив вікно. На зміну затхлому сморіду ранкової спальні у мою кімнату увірвався справжній запах Осені. І він теж казав про те, що остання пора року повноправною володаркою увійшла у свої володіння. Я вдихнув цей струмінь повітря повними легенями. Так, це була Осінь.
У кожної пори року існує свій запах. Взимку – це запах морозу і першого снігу. Навесні – розквітаючих бруньок, квітів та трави. Влітку – гарячого повітря і спаленої сонцем полонини. Але запах Осіні не можна порівняти ні з яким іншим. У нього багато складових: це запах зіпрілого листя, вогнищ, на яких, усупереч усім заборонам, спалюють це листя… А ще, це запах Смерті.
Осінь – це пора року, коли природа, начебто, помирає. Осінні пейзажі укупі з тяжкими роздумами наводять на сум та розпач.
Вроде так на украинском.