У кожної людини є найпам’ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Дружби Народів. Я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність. Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм «виріс» молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме. Наша вулиця пряма і широка. Улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. Із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особливо приємно дивитися на дев’ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю. Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися «Універсами». їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення.
Ще будучи студенткою в радянські часи задумувалася над запитанням: чому словосполучення «рибний день» викликало нудоту і млоїння у шлунку? І рибу я любила, і меню мене влаштовувало, проте від назви страви «борщ із кількою» апетит зникав повністю. Може, я була вередливою щодо їжі (бо є ж люди, які люблять саме такий борщ), а може, вибір рибних страв був таким мізерним, проте рибні дні наводили тугу смертну, і не тільки на мене одну. Та й у домашніх умовах зготувати з тих продуктів, які пропонувала наша торговельна система, щось оригінальне чи просто смачне було нелегко — занадто примітивний був асортимент рибної продукції. Інша річ — нині. «Смачне життя» на своїй шпальті колись уже наводило цікаві рибні страви, той–таки буйабес — французьку юшку з морепродуктів. Сьогодні хочу повернутися до цієї теми, розширивши її інтернаціональними рецептами. Виявляється, навіть банальна юшка може бути вишуканою і навіть екзотичною стравою, а якими оригінальними бувають закуски з риби! Тож до справи, тобто до риби.
Ще будучи студенткою в радянські часи задумувалася над запитанням: чому словосполучення «рибний день» викликало нудоту і млоїння у шлунку? І рибу я любила, і меню мене влаштовувало, проте від назви страви «борщ із кількою» апетит зникав повністю. Може, я була вередливою щодо їжі (бо є ж люди, які люблять саме такий борщ), а може, вибір рибних страв був таким мізерним, проте рибні дні наводили тугу смертну, і не тільки на мене одну. Та й у домашніх умовах зготувати з тих продуктів, які пропонувала наша торговельна система, щось оригінальне чи просто смачне було нелегко — занадто примітивний був асортимент рибної продукції. Інша річ — нині. «Смачне життя» на своїй шпальті колись уже наводило цікаві рибні страви, той–таки буйабес — французьку юшку з морепродуктів. Сьогодні хочу повернутися до цієї теми, розширивши її інтернаціональними рецептами. Виявляється, навіть банальна юшка може бути вишуканою і навіть екзотичною стравою, а якими оригінальними бувають закуски з риби! Тож до справи, тобто до риби.
Объяснение: