під час відпочинку в лісі потрібно поводитись згідно правил моралі і вихованості. природа - наш спільний дім і ми повинні оберігати її всіми силами, а не шкодити їй. потрібно запам"ятати раз і назавжди, що не можна ламати або зрізати гілки на деревах і безцільно виривати квітки й інші рослини. також, ні в якому разі не кидати різні речі в річки й інші водойми, не смітити після себе, не розпалювати вогнища. це може завдати важкої шкоди природі. потрібно пам"ятати, що не можна шкодити лісовим мешканцям - тваринкам і птахам. ми повинні допомагати їм, підгодовувати, а не ловити їх і не знущатися над ними. завжди потрібно піднімати і забирати за собою сміття, а не залишати його в лісі. лише дотримуючись цих правил ми зможемо зберегти чарівний дивосвіт природи ще на довгі роки.
3)Твір на морально-етичну тему Чи кожна людина заслуговує на повагу? Людина…скільки таємничого, незвичайного приховує це слово. Людина – це далеко не просто істота, яка живе, росте, харчується, спить, має розвинений інтелект. Від природи чи від Бога нам дано дуже багато. Це і вміння любити, творити, здійснювати неможливе, долати все нові і нові горизонти, нести життя і красу у цей світ. У нашому ХХІ столітті все важче і важче залишатися Людиною. У час нових технологій, постійного руху вперед, люди забувають про своє високе призначення, все частіше гору беруть низькі інстинкти та почуття: жадоба, заздрість, ненависть, злість, бажання руйнувати. А свої таланти люди спрямовують не на благо загалу, а проти нього: скільки життів було втрачено у численних війнах, скільки горя принесли різноманітні засоби знищення всього живого. Довкола нас все більше стає зла: зрада, ненависть, насильство, війни. І так рідко можна зустріти добро, чесність, порядність, справедливість, пристойність, порозуміння, любов. Вже не діє принцип «один за всіх і всі за одного», тепер кожен сам за себе. Стільки байдужих людей довкола, і рідко хто подасть руку, щоб до А дехто ладен переступити через будь-які закони, аби тільки досягти своєї мети. Люди думають тільки про гроші, про матеріальні цінності, забуваючи про все духовне. Більше схвильовані наповненість свого гаманця, аніж багатством душі. А таке поняття як повага поступово зникає з нашого життя. Діти не поважають батьків, вважають, що вони заважають їм робити те, що вони хочуть. Молодь не поважає людей похилого віку, навіть місця у громадському транспорті не звільняють, хоча серед них можуть бути ті, що заслуговують не тільки на повагу, а на вселюдську вдячність. Знаємо випадки справжньої самопожертви, гідної звання "Людина". В першу чергу це герої війни, що йшли в атаку, перебували в нелюдських умовах для щастя майбутніх поколінь, це пожежники, які кидаються у палаючий будинок, намагаючись врятувати незнайому для них людину. На повагу може заслуговувати і вірний друг, що ділиться останнім шматком хліба, ризикуючи залишитись голодним сам, і наша рідна матуся, яка ночами не спала, чекаючи нас із далекої поїздки, хвилюючись за нашу долю. Далеко не всі люди заслуговують на повагу, але вони є. І наше завдання поповнювати їх ряди, не обов’язково робити якісь подвиги, головне бути людяним, навчитися любити рідних, поважати прагнення, думки й почуття інших людей, жити за законами честі, моралі — тими складовими, що і становлять основу того, що робить нас Людьми. Тоді не виникатиме війн, у небуття підуть сварки й суперечки, головною ж цінністю стане життя кожного із жителів планети. А головне, кожна людина повинна працювати над собою, самовдосконалюватися та розвиватися як фізично, так і духовно, інтелектуально, бути всебічно розвиненою, освіченою. Щоб тебе поважали, потрібно бути Людиною, бути вихованим, милосердним, доброзичливим, жити за правилом: "Поводься з людьми так, як хочеш, щоб вони поводилися з тобою". Треба пам'ятати, що ти живеш на світі не один, що тебе оточує багато людей. Бути людиною — це не тільки велике щастя, але й велика відповідальність. І наше завдання не забувати про це.
під час відпочинку в лісі потрібно поводитись згідно правил моралі і вихованості. природа - наш спільний дім і ми повинні оберігати її всіми силами, а не шкодити їй. потрібно запам"ятати раз і назавжди, що не можна ламати або зрізати гілки на деревах і безцільно виривати квітки й інші рослини. також, ні в якому разі не кидати різні речі в річки й інші водойми, не смітити після себе, не розпалювати вогнища. це може завдати важкої шкоди природі. потрібно пам"ятати, що не можна шкодити лісовим мешканцям - тваринкам і птахам. ми повинні допомагати їм, підгодовувати, а не ловити їх і не знущатися над ними. завжди потрібно піднімати і забирати за собою сміття, а не залишати його в лісі. лише дотримуючись цих правил ми зможемо зберегти чарівний дивосвіт природи ще на довгі роки.
3)Твір на морально-етичну тему Чи кожна людина заслуговує на повагу? Людина…скільки таємничого, незвичайного приховує це слово. Людина – це далеко не просто істота, яка живе, росте, харчується, спить, має розвинений інтелект. Від природи чи від Бога нам дано дуже багато. Це і вміння любити, творити, здійснювати неможливе, долати все нові і нові горизонти, нести життя і красу у цей світ. У нашому ХХІ столітті все важче і важче залишатися Людиною. У час нових технологій, постійного руху вперед, люди забувають про своє високе призначення, все частіше гору беруть низькі інстинкти та почуття: жадоба, заздрість, ненависть, злість, бажання руйнувати. А свої таланти люди спрямовують не на благо загалу, а проти нього: скільки життів було втрачено у численних війнах, скільки горя принесли різноманітні засоби знищення всього живого. Довкола нас все більше стає зла: зрада, ненависть, насильство, війни. І так рідко можна зустріти добро, чесність, порядність, справедливість, пристойність, порозуміння, любов. Вже не діє принцип «один за всіх і всі за одного», тепер кожен сам за себе. Стільки байдужих людей довкола, і рідко хто подасть руку, щоб до А дехто ладен переступити через будь-які закони, аби тільки досягти своєї мети. Люди думають тільки про гроші, про матеріальні цінності, забуваючи про все духовне. Більше схвильовані наповненість свого гаманця, аніж багатством душі. А таке поняття як повага поступово зникає з нашого життя. Діти не поважають батьків, вважають, що вони заважають їм робити те, що вони хочуть. Молодь не поважає людей похилого віку, навіть місця у громадському транспорті не звільняють, хоча серед них можуть бути ті, що заслуговують не тільки на повагу, а на вселюдську вдячність. Знаємо випадки справжньої самопожертви, гідної звання "Людина". В першу чергу це герої війни, що йшли в атаку, перебували в нелюдських умовах для щастя майбутніх поколінь, це пожежники, які кидаються у палаючий будинок, намагаючись врятувати незнайому для них людину. На повагу може заслуговувати і вірний друг, що ділиться останнім шматком хліба, ризикуючи залишитись голодним сам, і наша рідна матуся, яка ночами не спала, чекаючи нас із далекої поїздки, хвилюючись за нашу долю. Далеко не всі люди заслуговують на повагу, але вони є. І наше завдання поповнювати їх ряди, не обов’язково робити якісь подвиги, головне бути людяним, навчитися любити рідних, поважати прагнення, думки й почуття інших людей, жити за законами честі, моралі — тими складовими, що і становлять основу того, що робить нас Людьми. Тоді не виникатиме війн, у небуття підуть сварки й суперечки, головною ж цінністю стане життя кожного із жителів планети. А головне, кожна людина повинна працювати над собою, самовдосконалюватися та розвиватися як фізично, так і духовно, інтелектуально, бути всебічно розвиненою, освіченою. Щоб тебе поважали, потрібно бути Людиною, бути вихованим, милосердним, доброзичливим, жити за правилом: "Поводься з людьми так, як хочеш, щоб вони поводилися з тобою". Треба пам'ятати, що ти живеш на світі не один, що тебе оточує багато людей. Бути людиною — це не тільки велике щастя, але й велика відповідальність. І наше завдання не забувати про це.