Запишiть речення, розставивши роздiловi знаки. зробiть повний синтаксичний розбір (пiдкреслiть члени речення, напишiть над ними частини мови, дайте характеристику всiй конструкции
свiте мiй гучний мiльйонноокий пристрасний збуругений нiмий нiжний i ласкавий i жорсткий дай менi свiй простiр i неспокiй сонцем душу жадiбну налий!
Відповідь:Твір на тему: “Добро повертається добром”
Насправді, що таке доброта? І як вона проявляється? Якщо це поняття віднести до природи, то в сонячному промені напевно є доброта, тому що він дарує нам тепло сонця. Добро – це і криниця, яка дає нам змогу вгамувати спрагу в спекотний сонячний день.
А якщо міркувати з точки зору людей, доброта – це відкрите серце людини, яке випромінює любов, інакше ми не могли б творити добро. І якщо буде більше відкритих сердець – буде більше доброти на Землі.
Чомусь у наш час доброта не надто цінується, люди соромляться бути добрими. Невже сучасній
людині не потрібні співчуття, співпереживання, увага, доброзичливість? Великий французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері сказав: “Посмішка об’єднує”.
Тому давайте подивимося один на одного і посміхнемось.
Доброта… Ласкавість… Що ж це таке? Доброта – чуйність, співчуття, дружня прихильність до людей, все позитивне, добре, корисне.
Ця людська якість високо цінувалася в усі часи, без неї людина не може називатися людиною. Доброта, милосердя, радість і переживання за інших створюють основу людського щастя. Іноді ми приймаємо доброту за щедрість, за слабкість безвідмовної людини. Доброта
– це не слабкість. Доброта – це певний тип сили. Ми повинні бути добрими, щоб сказати правду.
Ми повинні бути добрими, щоб до кінця розставити всі крапки над “і”. Ми повинні бути добрими, щоб сказати все як є і не вводити в оману. Добра людина – це людина, яка робить людям приємно, допомагає в будь-яких питаннях, надає іншим до не чекає взамін нагороди.
Чи можу я бути доброю людиною? Думаю, що скоріше всього “так”. Допомагати людям без вигоди собі – це складне питання.
Доброта – це не тільки до комусь. Доброта – це хорошу поведінку на уроці, готовність до уроку, своєчасний прихід на урок. Я тільки зараз задумався, що значить для вчителя хороша поведінку учня на уроці.
Добро і добрі вчинки – це не подвиг, а звичайна поведінку для кожної людини. Не дарма є прислів’я: “Зроби добро і воно обов’язково до тебе повернеться”. Здійснив я щось гарне добровільно, без чиєїсь підказки, і воно повертається, ця людина обов’язково до тобі.
Доброта – це внутрішнє відчуття людини, яке можна висловити і словами, і вчинками. Погодувати птахів взимку, зібрати іграшки та книги для дітей у дитячий будинок, посміхнутися перехожому – це теж доброта. Якщо тебе оточують добрі люди, ти сам стаєш добрішим. Мені пощастило.
У моєму оточенні багато людей, для яких нести добро природно і навіть необхідно. Вони ніколи не випинають того, що вони добрі, вони просто несуть добро з любов’ю. Коли людина щаслива, їй хочеться робити добро, щоб таким чином поділитися своїм щастям. Але в той же час, можна навести безліч прикладів з власного досвіду, що і доброта робить людей щасливими. Саме доброта робить людей щасливими.
Доброта і щастя – це дві сторони однієї медалі. Чим більше ми віддаємо, тим більше отримуємо. Чим більше ми робимо добра, тим щасливіше ми стаємо.
Таким чином, щастя повертається до нас бумерангом. “Будьте щасливі” – бажають нам на Новий рік, на день народження. Може бути, якби люди частіше замислювалися про природу щастя і доброти, щасливих людей було б набагато більше. Будьте добрі і тоді ви будете щасливі!
Пояснення:
Навіть пори року змінюються до невпізнання. Часто посеред зими зненацька видається сонячний день. Потечуть струмки, заголубіє небо, і запахнуть бруньки дерев, а у повітрі мовби розіллється образ весни. І вже не знаєш, чи ще зима, а чи настає весна. А то рання осінь ударить приморозками, дихне загрозливо й похмуро. І знову дивуєшся, але тепер уже злякано щулячись від холоду. Ти готовий наставити руки, щоб не пустити передчасної холоднечі.
Та що може людина зробити проти законів природи? Зима вступила у свої права.Ходила господинею полями і лісами, селами і містами, ходила поміж людьми.
Засипала снігами землю, сковувала морозом річки й озера, перемітала кучугурами стежки і дороги. Там, де вчора був шлях, сьогодні без кінця-краю піниться гостроверхими переметами розбурхане снігове море.