Запишите предложения, подчеркните грамматическую основу, определите значение придаточных: 1. И нет величия там где нет простоты добра и правды.
2. Как-то ранней весной отец взял нас на пашню где он собирался засеять уже вспаханную десятину пшеницей.
3.Развесистый сад откуда тянуло прохладой привлекал уставших от жары горожан.
4. Дерево валят туда куда оно нагнулось.

Як відшукати свій шлях у житті
Життя лише одне, тому треба прожити його гідно. Відшукати свій шлях у житті - це не річ. Я думаю зараз у кожного є мрія, але багато хто лінуються її виконати, тому і не може знайти свій шлях у житті. Але знайти свій шлях у житті, це не багато працювати і заробляти гроші, тут все набагато складніше. Ви маєте отримувати задоволення від вашого життя. Багато хто намагається розписати своє життя покроково. Думають що знають наперед, що буде з ними відбуватися. Але вони не знають що може статися і які події зможуть змінити їх життя. Я вважаю, що людина має обирати свій життєвий шлях з розумом, не слідуючи за іншими. Треба вчитися на чужих помилках, а не повторювати їх. Треба досягати своїх цілей

Я вважаю дуже глибокою й точною думку видатного вченого та філософа Арістотеля, що кожна людина може зробити ту чи іншу помилку, та лише дурні й надалі обстоюють її, навіть знаючи вже, що вона хибна. Додам тільки, що кожен із цих дурнів по-різному нерозумний.

По-перше, є настільки вперті люди, які, навіть знаючи про хиб­ність своїх думок, через самозакоханість та егоїстичність напо­лягають на помилкових твердженнях, уважаючи нісенітницею те, що вони взагалі можуть помилитися.

Насправді я дуже часто бачу тих, кому важко, нестерпно визна­вати власні помилки. Наприклад, моя найкраща подруга Марія. Якось ми з нею посперечалися про пісню групи «Роллінг Стоунз», у якій вона деякі слова співала неправильно. І навіть тоді, коли я відшукала текст пісні та показала Марії, вона все одно пирхала й наполягала на своєму.

По-друге, бувають не дуже розумні люди, які, почувши певне твердження, починають направо й наліво поширювати його, не усвідомлюючи помилковості або примітивності самої думки. Хоч у такому разі вони, дивлячись на інших зверхньо, почуваються най­розумнішими, та насправді не є такими.

Яскравих прикладів цього чимало в п’єсі «Мина Мазайло», де Микола Куліш засуджує міщанство та національну упередже­ність. Для себе я визначила в цьому творі ще одну проблему — проблему неправильності думки, світогляду, заснованих на сприйнятті лише зовнішньої форми явища. Таке сприйняття властиве тьоті Моті, Мині Мазайлові, його дружині та навіть Ри­пі. У їхній самовпевненій міщанській пихатості насправді вияв­ляється бідність думки й обмеженість.

Отже, кожен може помилитися, і це природно.