Що подарувало нам сьогодення? Залежність від грошей, модернізацію суспільства, масову еміграцію за океан… Скільки віків український народ домагався права на відкрите існування?! Ми пройшли через війни, тортури, усілякі «Емські укази», революції, голод… І тепер, коли на дворі XXI століття, ми відлучаємося від свого коріння і орієнтуємося на уніфіковану й стандартизовану «масову культуру». Прикро, що навіть у сільській місцевості, де в побуті й заняттях населення збереглося чимало традиційного, зараз царить урбанізація. Чи не парадокс, що син звичайного хлібороба не вміє працювати на полі, а дочка прясти і вишивати?І де ж поділася та любов до землі, яка раніше давала можливість вижити нашим предкам?
Прикро, що люди забувають духовні традиції, народні звичаї, пісні, одяг…Адже не кожна країна у світі може похвалитися такими скарбами! Не кожна має таку духовну спадщину! Традиційна етнокультурна інформація може зберігатися тільки передаючись від покоління до покоління, несучи в собі коштовний вантаж. Звертання до традицій не означає нехтування можливостей сьогодення. Тільки осмисливши минуле, дізнавшись витоки своєї культури та історії, можна не тільки чіткіше зрозуміти сьогодення, а й правильно обрати шлях розвитку.
Природа України багата і різноманітна.Але вона требує охорони. Великої школи довкіллю завдає недбайливе видобування корисних копалин,що ведеться відкритим Останнім часом в Україні вирубується багато лісів.Без них не буде де сховатися тваринам.Без лісів не буде травоїдних тварин,а без них і хижих. Від вирубування лісів і осушення боліт миліють,а в спеку пересихають водойми. Непоправної шкоди всій Україні завдала аварія на Чорнобильській атомній станції. Для збереження природи створено заповідники. Треба охороняти природу,адже без неї і не буде людей.
Той, хто не знає свого минулого,
не вартий майбутнього!
Максим Рильський
Що подарувало нам сьогодення? Залежність від грошей, модернізацію суспільства, масову еміграцію за океан… Скільки віків український народ домагався права на відкрите існування?! Ми пройшли через війни, тортури, усілякі «Емські укази», революції, голод… І тепер, коли на дворі XXI століття, ми відлучаємося від свого коріння і орієнтуємося на уніфіковану й стандартизовану «масову культуру». Прикро, що навіть у сільській місцевості, де в побуті й заняттях населення збереглося чимало традиційного, зараз царить урбанізація. Чи не парадокс, що син звичайного хлібороба не вміє працювати на полі, а дочка прясти і вишивати?І де ж поділася та любов до землі, яка раніше давала можливість вижити нашим предкам?
Прикро, що люди забувають духовні традиції, народні звичаї, пісні, одяг…Адже не кожна країна у світі може похвалитися такими скарбами! Не кожна має таку духовну спадщину! Традиційна етнокультурна інформація може зберігатися тільки передаючись від покоління до покоління, несучи в собі коштовний вантаж. Звертання до традицій не означає нехтування можливостей сьогодення. Тільки осмисливши минуле, дізнавшись витоки своєї культури та історії, можна не тільки чіткіше зрозуміти сьогодення, а й правильно обрати шлях розвитку.
Один раз был такой вопрос.Вот что я ответил:
Природа України багата і різноманітна.Але вона требує охорони.
Великої школи довкіллю завдає недбайливе видобування корисних копалин,що ведеться відкритим Останнім часом в Україні вирубується багато лісів.Без них не буде де сховатися тваринам.Без лісів не буде травоїдних тварин,а без них і хижих.
Від вирубування лісів і осушення боліт миліють,а в спеку пересихають водойми.
Непоправної шкоди всій Україні завдала аварія на Чорнобильській атомній станції.
Для збереження природи створено заповідники.
Треба охороняти природу,адже без неї і не буде людей.