Кульбаба — звичайна жовта квітка, що навесні росте всюди, де є хоч клаптик землі і світить сонечко. Зовсім маленьким я часто дивився на ні квіти, бачив, як вони «сивіють» і стають пухнатими білими парасольками. Мені це здавалося незвичайним, адже з іншими квітами нічого подібного не відбувалося. «Сиві» кульбаби я чомусь ніколи не зривав, якось не доводилося. А одного разу зірвав і вирішив понюхати, ніжні, пухнаті, вони тріпотіли в моїй руці, а я начебто очікував чуда. Раптом до мене підбіг незнайомий хлопчисько, якого я ніколи не бачив у своєму дворі. Відразу я не зрозумів, що він зробив, від чого всі квіточки-пушинки розлетілися навколо. У мене залоскотало в носі, і я заплакав. Дотепер не знаю причини: від несподіванки, жалості до пушинок або від того, що в руках у мене залишилася гола стеблинка. Так начебто дріб’язковий випадок з мого дуже раннього дитинства назавжди залишив у мені відчуття незвичайності квітки кульбаби і ще якоїсь ніжності до неї. Коли я тепер бачу кульбабу жовтеньку, ще не «сиву», я мимоволі озираюся: чи поблизу немає недоброго хлопчиська.
" Краса врятує світ " - сказав відомий російський пмсьменник та мислитель Федір Достоевський.
Краса у житті людини, народу... Про неї мріють, її малюють, нею захоплюються.
Дитину змалечку привчають бачити і творити красиве, прекрасне.
Краса надихає поетів, спонукає творити художників, штовхає на подвиги чоловіків.
Красивими є не тільки речі чи сама природа. Красивими ще є люди, особливо красиві своєю душею. Бо такі люди, добрі, привітні, вони ніби світяться зсередини.
Це краса людяності, щирості, краса чистих, відвертих почуттів, краса душі.
Ідеал до якого прагне кожен з нас, краса яка дійсно врятує світ.
" Краса врятує світ " - сказав відомий російський пмсьменник та мислитель Федір Достоевський.
Краса у житті людини, народу... Про неї мріють, її малюють, нею захоплюються.
Дитину змалечку привчають бачити і творити красиве, прекрасне.
Краса надихає поетів, спонукає творити художників, штовхає на подвиги чоловіків.
Красивими є не тільки речі чи сама природа. Красивими ще є люди, особливо красиві своєю душею. Бо такі люди, добрі, привітні, вони ніби світяться зсередини.
Це краса людяності, щирості, краса чистих, відвертих почуттів, краса душі.
Ідеал до якого прагне кожен з нас, краса яка дійсно врятує світ.