Завдання 1. Перепишіть речення. Підкресліть головні члени речення. Визначте тип головних членів двоскладного речення (або частин складного речення, що є двоскладними) та головних членів односкладного речення, співвідносних з підметом або присудком (або частин складного речення, еквівалентних односкладному). 1. Я закінчую снідати, беру зі столу зелену пачку і запалюю цигарку (Б. Райнов «Пан Ніхто»). 2. На роботу ще рано, але я люблю працювати рано, коли ніхто не заважає (Б. Райнов «Пан Ніхто»). 3. Вона підготовлена Кралевим, але тільки Димов уповноважений передавати її кому слід (Б. Райнов «Пан Ніхто»). 4. Я вмію швидко читати й запам’ятовувати, тому перегляд документів забирає не більше десяти хвилин (Б. Райнов «Пан Ніхто»). 5. Я вже давно знаю, що, коли хтось застукає мене в цій кімнаті, сховатися можна тільки за припорошеною пилом темно-зеленою шторою в кутку біля вікна (Б. Райнов «Пан Ніхто»). 6. Мені ліньки відповідати (Б. Райнов «Пан Ніхто»). 7. Спочатку я був вирішив завести її в звичайну кав’ярню на бульварі й нагодувати квашеною капустою або біфштексом із картоплею (Б. Райнов «Пан Ніхто»). 8. Місяць ходив Йонька як хмара грозова (Г. Тютюнник «Вир»). 9. Сидить на коні як вилитий, шаблюка наголо, будьонівка набакир, з-під довгої шинелі чоботи із шпорами визирають (Г. Тютюнник «Вир»). 10. Одного разу мати виходить на город з відром або з великою мискою назбирати огірків і заквасити (Є. Гуцало «Запах кропу»).
1.Часть речи слова жизнь — имя существительное. 2. Морфологические признаки Начальная форма: жизнь (именительный падеж единственного числа); Постоянные признаки: нарицательное, неодушевлённое, женский род, 3-е склонение; Непостоянные признаки: именительный падеж, единственное число.
1.Часть мови слова життя - іменник. 2. Морфологічні ознаки Початкова форма: життя (називний відмінок однини); Постійні ознаки: загальне, неживе, жіночий рід, 3-е відмінювання; Непостійні ознаки: називний відмінок, однина.
Дзвіни́ця Софі́йського собо́ру — дзвіниця собору святої Софії у Києві, пам'ятка української архітектури в стилі українського (козацького) бароко[1][2][3]. Є одним з українських національних символів та символів міста Києва[3][8][9].
Збудована в 1699–1706 роках[5][7] коштом гетьмана Івана Мазепи[1]. Значно перебудовувалась у 1744–1748 роках за проектом Йогана Шеделя, у 1851–1852 роках за проектом єпархіального архітектора Павла Спарро надбудовано четвертий ярус[5]. Вертикальна домінанта Верхнього міста[1]. Складова частина Національного заповідника «Софія Київська»[10].
Занесена до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО під № 527 (в комплексі монастирських споруд Собору Святої Софії)[11]. Є пам'яткою культурної спадщини національного значення, охоронний номер № 1/2[12].
Объяснение: