Завдання 1. Схарактеризуйте семантико-синтаксичні відношення між предикативними частинами складносурядних речень, з’ясуйте засоби вираження сурядного зв’язку і семантико-синтаксичних відношень та визначте структурні типи цих речень. А вже цвяхами колеться стерня і крутить хуга біле перевесло (Л. Костенко). 2. На гору доступитися нелегко, зате згори зручніше боронитись (Леся Українка). 3. З того дня незвична приязнь ворухнулась до дівчини, і він почав захищати її від шкільних негод (М. Стельмах). 4. Настане час – і все піде в архів (Л. Костенко). 5. Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі (Л. Костенко). 6. Цікавість – хиба його вдачі, тому і вовк його загриз (Л. Костенко). 7. Гроза минула, і пахучі квіти усі в краплинах (М. Рильський). 8. Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля (М. Коцюбинський). 9. Було життя як вірш без пунктуації, а смерть поставить крапку і тире (Л. Костенко). 10. Плакав вітер, і айстри осінні нахилялись до зляканих трав (В. Сосюра). 11. Слова – полова, Але огонь в одежі слова – Безсмертна, чудотворна фея, Правдива іскра Прометея
На мою думку, душа відтворює якісну сутність людини, а тіло — лише зовнішні принади, які з часом втрачають своє значення. Тож оцінуймо людину не за привабливу зовнішність, а за щирість і відкритість душі. А хто робить навпаки, той ще не зрозумів істину життя.
Підтвердженням цього є думка Г. Сковороди: «Не за обличчя судіть, а за душу і серце». У своїх філософських працях Г. Сковорода переосмислює всі сторони людського життя. Його вчення базується на подвійності буття людини. Суєта бере людину в полон — і вона втрачає
свою самобутність.
1.Напевне, день і ніч дивився б кінo
2.Минуло, по суті, зовсім небагато часу і людина здобула крила, піднялася в повітря, перетнула океан.
3.Відомо, що розвитку творчих здібностей безумовно сприяють різні умови .
4. І ти завжди, я сподіваюся, будеш чесною людиною, якій можна довірити найважливішу таємницю.
5. Ти, мабуть, у світі нічого не боїшся .
6. І якщо він хизується, що йому, мовляв, байдуже,то кривить душею, маскує невгасимий внутрішній біль .
7. Пісня, здавалося, бриніла вже в ньому .
8. Кажуть, дні на полі - хліб у коморі .
9. Як ми вже знаємо, по дорозі з Харкова Гребінка зупинився в Кременчуці .
10. Ну а ви, я бачу, здружилися
Объяснение: