Завдання №1: У поданих словах замість крапок вставити префікс з- або його форми с-, зі-. Випишіть підряд слова спочатку з с-, потім із з-, а тоді із зі-. ..кис, ..годен, ..сохла, ..хов, ..терті, ..в’яла, ..шиток, ..верхньо, ..фотографований, ..важ, ..гин, ..постерігач, .. грів, ..повна, ..малку, ..ріс, ..сип, ..споду, ..тис, ..дер.
Осінь – це надзвичайна, чарівна і казкова пора року. Вона одягає на світ навколо свою специфічну і особливу маску, крізь яку все здається неймовірним і навіть звичайні, на перший погляд, речі стають незабутніми… Сьогодні я хочу розповісти вам про особливу і найбільш незвичайну в цілому світі осінь! Осінь у моєму рідному краї! Отож, вмощуйтесь якомога зручніше і приготуйтесь слухати…
Доля подарувала мені шанс чи, правильніше сказати, можливість зростати у надзвичайно мальовничому куточку України, місті – перлині над Бугом – Хмельницькому. Саме тому осінь, у моїй уяві, просто не може асоціюватись з чимось іншим, окрім міста, в якому минули всі 18 років мого життя. А якщо бути ще точнішою, то без мого будиночка, розташованого серед безлічі таких самих будинків, але який усе ж є по-особливому рідним для мого серця… Отож, осінь – це запах останніх квітів, з якими мама відправляла мене в дитинстві на свято Першого дзвоника… Осінь – це надзвичайно важкий, повний новеньких, щойно надрукованих книг, ранець за плечима… Осінь – це принципове ігнорування вимоги вранці прокидатися і йти на уроки… Осінь – це День народження, якого чекала цілий рік і який сповістив, що я стала аж на цілий рік дорослішою… Осінь – це руки жовтого кольору від шкірки грецьких горіхів, які назавжди залишаться в пам'яті, як найсмачніше зі всього, що я куштувала… Осінь – це шум лісу і шурхіт листя під ногами… Листя, що вражає своєю кольоровою гамою : від усіх відтінків зеленого до яскраво – червоного… Осінь – це похід в ліс по гриби ( ну, не так по гриби, як просто заради задоволення)… Осінь – це запах достиглих яблук і диму від численних вогнищ… Осінь – це пахощі маминих пирогів зі сливами… Осінь – це зграї перелітних птахів в небі… Осінь – це часті зливи, вологе холодне повітря і калюжі під ногами… Осінь – це останнє тепло сонячного проміння і павутинки бабиного літа у повітрі… Осінь – це люди, закутані у теплі шарфи і з різнокольоровими парасольками… Осінь – це ранкові кристалики інею на ще зеленій траві, що виблискують всіма барами веселки… Осінь – це оберемок зовсім непотрібного кленового листя у руках і повний ранець каштанів, які всім класом так старанно збирали по дорозі додому зі школи… Осінь – це ранковий туман… Осінь – це зміна погоди три рази в день… Осінь – це щось таке, що просто нереально сплутати з чимось іншим! Вона залишає свій відбиток в пам'яті кожного. Цей слід складається з безлічі специфічних ароматів, запахів, звуків і картин, які закарбовуються в свідомості. Особисто для мене, вона завжди буде своєрідним уособленням домашнього тепла і затишку, який як ніколи гостро відчувався холодними осінніми вечорами, коли за вікнами злива, а ти сидиш у теплому будинку з людьми, які є усім твоїм життям…
Цьогорічна осінь стає для мене новою! Вона сповнена зовсім іншими і незвичними для мене запахами, кольорами, роздумами і навіть людьми! Вона не краща і не гірша. Вона просто інша! Я сподіваюсь, що її відбиток не стане для мене неприємним! Що колись, коли я буду стара-стара, сидячи в кріслі-гойдалці, перед каміном в оточенні п’ятьох правнуків, я буду розповідати їм про свою першу львівську осінь, як про найкраще, що зі мною будь-коли траплялось!
Відповідь:
Я обожнюю літо за те, що можна досхочу байдики бити, і ніхто тобі слова не скаже, бо канікули. Можна викинути з голови підручники і гуляти на свіжому повітрі з друзями, або кудись поїхати. Вже в червні я б за милу душу поїхав би на море, але у мами з татом відпустка була тільки у серпні. Тому я до серпня був вдома, але, щоб не пасти задніх восени у школі, робив шкільні завдання на літо. А потім ми поїхали на узбережжя та від'їхали дуже далеко від населених пунктів - туди, де Макар телят не пас, поставили намет і гарно відпочили.
Пояснення:
Фразеологізми: байдики бити,Викинути з голови, за милу душу,пасти задніх,Макар телят не пасе