Завдання:

1. З поданих речень скласти БСР, накреслити схеми і зробити повний синтаксичний розбір.

1.Великий портрет Тараса Шевченка висів у мене над столом. Змалку я вже знала його в обличчя.

2. Я уявляла високу гору над Дніпром. На ній височіє могила.

3. Я нетерпляче чекав Шевченкового ювілею. На причалі було святково, багатолюдно, грала музика.

4. Миготіли береги Дніпра. Погода була чудесна. Сила-силенна народу поспішала до Канева на пароплавах, катерах, ракетах і суходолом на машинах.
Дуже потрібно, до ть, благаю

Восени розквітає багато квітів. Деякі тримаються аж до холодів. Останніми наприкінці осені квітнуть хризантеми. Вже все відшуміло, відцвіло, зів’яла трава, на багатьох деревах вже зовсім немає листя. А вони гордо стоять, здається, що їм навіть подобається прохолода.

Хризантеми бувають різних кольорів: білі, жовті, темно-червоні. Можуть рости на одній стеблині цілим букетом з невеликих, з терпким гіркуватим запахом, квітів. Але мені більше подобаються великі білі квіти. На довгій стеблині, прикрашеній темно-зеленим зубчатим листям, красується біла куля. Вона має багато білих пелюсток, трохи ніби кучерявих.

Мені ця квітка нагадує сніжок. Вона ніби говорить нам про те, що скоро прийде зима з білим пухнастим снігом. Є й жовті хризантеми. На фоні темної вологої землі, зів’ялої трави, серед сірого осіннього дня ці квіти схожі на маленькі сонечка. Вони веселі, жовті, кругленькі. Вони наче зігрівають все навколо себе жовтими, теплими пелюстками-промінчиками. Мені взагалі подобаються квіти. Але хризантеми — особливі. Вони — останній привіт літа перед довгою, похмурою, холодною зимою.

Друг – боягуз гірший лютого ворога, а мій друг справжнє золото. Його звуть Степан. Друга у скруті пізнають, саме тоді в моєму житті він і з’явився. Я загубив гаманець, і у мене не було грошей, щоб заплатити за проїзд і я бився як горлиця і сушив голову, не знаючи, що робити. Я зателефонував моєму товаришу, і розказав про халепу. Тут мою розповідь почув Степан, який проходив повз. Він запропонува мені гроші, а я почав дуже дякувати але так, що й аж з медом та з маком.Через деякий час я викинув цю подію з голови, але тут знову зустрівся зі Степаном в магазині і зробив великі очі. Не думав, що він живе коло мене. Звісно віддав йому гроші, але він не хотів брати, сказавши що все вже поросло травою.Тепер він мій друг і такий хороший, що хоч до рани прикладай. І я теж не раз йому у нагоді став. Але це вже інша історія.