Завдання 1. З’ясувати, до якого типу належить кожне з односкладних речень: З Україною в серці живу на землі України. (Б.Чичибабин.) На щастя й долю висвячено воду. (С.Ткаченко.) Взялося на мороз. (С.Бурлаков.) Вже того цвіту стільки збито. (Т.Севернюк.) У грудях віяло холодком. (В.Добрянський.) Долина. Ліс. Яка тут благодать! (І.Гнатюк.) Одвечоріло. Тиша ніби скло. (Б.Олійник.) Звуки хвилин. Кроки сторіч. Трепет сердець. Зміна облич. Ніч. День. День. Ніч. (В.Герман.)
Завдання 2. Спишіть. Підкресліть у кожному реченні граматичну основу. Укажіть односкладні речення, визначте їх тип.
Підклавши руки під голову, до ранку дивлюся в склепіння своєї душі. Там сходить сонце, слово і люди. Мене куплять і спродувать не раджу. А мені ж, може, просто хочеться щастя. А темрява! Іду, не спотикаюсь. Мене спалить у вас немає змоги. Тепер Жар-птиці не буває. Жар-птицю будень убиває (Із тв. Л. Костенко).
Борода не робить мудрим чоловіка.
В умілого і долото рибу ловить.
Вік живи - вік учись.
Вчення в щасті красить , а в нещасті тішить.
Вченому світ , а невченому тьма.
Гарно того вчити , хто хоче все знати.
Голова без розуму , як ліхтарня без свічки.
Голова не на те , щоб тільки кашкет носить.
Грамоти вчиться - завжди пригодиться.
Грамотний - видющий і на все тямущий.
Дарма , що малий , а й старого навчить.
Де старий спотикнеться , там нехай молодий добре напнеться.
Дивиться рідко , та густо бачить.
Догана мудрого більше стоїть , як похвала дурного.
За битого двох небитих дають , та й того не беруть.
За дурною головою рукам і ногам немає спокою.
За одного вченого дають десять невчених.
За одного грамотного сім неграмотних дають.
Знає , на чім світ стоїть.