Завдання №1 Запишіть подані сполучения слів у два стовпчики: 1) з іменниками, у яких закінчення -а (-я); 2) з іменниками, у яких закінчення -и (-і)
Дві треті (день), два (дзвінок), три (кавун), півтора (гектар), чотири (гладіолус), три
(яблуко), два (кінотеатр), два (взірець), дві п'яті (метр), три (балкон), півтора (градус),
одна третя (килим).
Ключ. Якщо ви правильно виконали завдання, із других букв записаних
іменників складеться початок прислів'я: «..., поки воно червоне».

Мета: повторити з учнями функції пейзажу в літературних творах; скласти твір-опис природи за картиною; розвивати творчу уяву школярів засобами мистецтва, будити почуття краси навколишнього світу, радість спілкування з ним; виховувати любов до рідної землі, бережливе ставлення до природи. Наочність: картини художників про природу, фото, поезії про природу. Хід уроку І. Організаційна частина. II. Робота з класом. 1. Оголошення теми і мети уроку. 2. Бесіда з учнями. а) Сьогодні ми на уроці будемо говорити про мистецтво, про красу мистецтва, про витвір мистецтва, про вплив його на думки і почуття людей. - Як ви гадаєте, хто причетний до мистецтва? (Художники, письменники, композитори, скульптори і т.д.) Митці покликані народом для того, щоб показати світові, насамперед, що життя прекрасне, що вже саме по собі воно є найбільшим і найвеличнішим з усіх мислимих благ. Щоб довести вам це, я зачитаю висловлювання про красу: Педагог, учитель В. Сухомлинський у листі до сина висловив таку думку: "Якщо дитину з дитинства виховують на красі, на хороших книгах, якщо у неї розвивається схильність до переживань, захоплення красою, то навряд чи вона стане людиною розбещеною, безсердечною". - А ми сьогодні поговоримо про те, як і за до чого передає красу навколишнього світу художник. - Подивіться уважно на репродукції цих картин, фото. Що змальовано на них? (Красу природи). - Як називаються такі картини? Художники? (Пейзажами, пейзажистами). Давайте пригадаємо, для чого в творах використовується пейзаж. Пейзаж - ... . Це вид чи зображення якоїсь місцевості. Жанр живопису, в якому предметом зображення є природа. Отже, пейзаж - це жанр живопису. 

Отже, першоелементом моральної діяльності є вчинок.

В етиці розрізняють два підходи до розуміння суті моральної діяльності – більш широкий і більш вузький.

Згідно з першим, широким підходом, діяльність є моральною, якщо узгоджується з вимогами моралі, її нормами та цінностями.

У вужчому ж розумінні власне моральною є лише така діяльність, яка ґрунтується на усвідомленому виборі її суб’єкта й має на меті активне утвердження певних моральних цінностей.

Указане розрізнення є важливим для нас, оскільки воно дає змогу зрозуміти, що, взагалі кажучи, справжній моральний вчинок є явищем рідкісним у повсякденному людському житті.

Можна бути чесною, порядною, доброю людиною і не здійснювати при цьому жодних вчинків.

Вчинок же можна визначити як практичний акт цілеспрямованого утвердження певних моральних цінностей у ситуації, де ці цінності беруться під сумнів або заперечуються.

Беручись захищати данні цінності, людина наче виступає з ряду, відокремлюється від маси, втручається у відкриту подієвість буття, розв’язку якої заздалегідь передбачити неможливо.

Саме відсутність онтологічних гарантій щодо стверджуваних цінностей і пов’язана з цим неминучість морального ризику відрізняють вчинок від того, що називається „героїчним вчинком”, або подвигом, - діяння, спрямованого скоріше на досягнення певної мети, аніж на її полемічне ствердження у світі.

Подвиг – зрушити з місця, „подвигнути” якусь украй важку у фізично-життєвому відношенні, але безсумнівно потрібну справу.

Вчинок – зробити щось за рішенням власної совісті, на свій страх і ризик, без сподівань на загальне схвалення власних моральних мотивів.

За всієї своєї ризикованості справжній вчинок із самого початку несе в собі потужній моральний пафос; втручаючись у рутинний перебіг справ, він утверджує в ньому дієвість совісного суду, прерогативи вищих людських цінностей.