Завдання. 2. Підкреслити безособові дієслівні форми на –но, -то.
Усе на світі створено мозолями. Хоч голову зломлено, зате з доброго коня. То не при нас писано. Вітром підбито, морозом підшито. Небом покрито, вітром обнесено. Попрочищено, попромітено, наче й каші не їдено. Не випхано, так виведено. За планом посіяно, а в полі й не орано. Не кожному однаково дано: одному сито, а другому – решето. Сказано: велика птиця – горобець! І злодія не було, а батька вкрадено.
3. Від поданих дієприкметників утворити безособові форми на –но, -то.
Намальований, принесений, припасований, прикрашений, приклеєний.
4. Пасивні дієприкметники замінити на безособові форми на –но, -то. У записаних реченнях підкреслити граматичні основи.
А дорога сповнена чудес. (А.Малишко.) І хуртовиною розкидана отара. (М.Старицький.) А у піску загублені сліди. (Д.Кремінь.) Розлита блакить по снігах. (М.Самійленко.) В співи дні мої повиті. (В.Сосюра.) На жовтих стернищах розсипана солома. (Є.Гуцало.) Та в мене вишитий рукав полатаний сім раз. (А.Малишко.)
5. Виділити кольорами всі члени речення.
На сизих луках скошено отаву. (М.Рильський.) Вже трави скошено, вже складено в стоги пропахле сонцем і дощами сіно. (О.Довгий.) Вечірню сизу даль узором срібним куто. (А.Малишко.) Як цей вечір узорено! Як його вквітчано зорями! Як люблено поле плугом і як його плугом зорано! (Є.Гуцало.) Землі із сонцем розлучить ще не дано нікому. (В.Сосюра.) І ким це так дано ще й вічно припечатано, що ти є тільки ти? (І.Драч.) Людей в кімнаті як набито, і кожен тут бажаний гість. (А.Малишко.)
Довідка:
Підмет.
Присудок.
Додаток.
Обставина.
Означення.
— Я можу годинами грати на мобільному.
— А я використовую мобільний телефон за призначенням,
— Чому ж?
— Бо він шкодить здоров'ю.
— Як саме? Поясни, мені дуже цікаво.
— Наприклад, погіршує зір, коли довго дивитися на його екран.
— Я теж замічав, що уже ввечері мене, іноді, болять очі. Розкажи далі.
— Не є корисним довго слухати голосну музику в навушниках.
— Я слухаю музику доволі часу. Що ж може статися?
— Може погіршитися слух.
— Звідки ти про все дізнався?
— Читав, що лікарі радять використовувати телефон за призначенням. Адже він в цілому шкідливо діє на організм людини, коли включений.
— Я не відчуваю жодного впливу.
— Ти не відчуваєш цей вплив одразу, але він нагромаджується, що може призвести до хвороби. Тому раджу тобі прислухатися до цієї поради.
— Дякую за пораду. Тобі вдалося переконати мене.
— Я радий, що ти прислухався до моїх слів.
— Бувай, друже.
— До зустрічі.
Відповідь:
Пояснення:Кожен день багато людей робить гарні вчинки, але тількі одиниці з тих вчинків називають героїчними. На мій погляд, існує певна межа між вчинком просто добрим і героїчним. Наприклад, просто до літній людині або інваліду - поступитися місцем у транспорті, до донести сумку - це не героїчний вчинок, але добрий. А от якщо добрий вчинок вимагає від людини чималих зусиль або ризику для життя - це вже, як на мене, буде героїчний вчинок.
Наприклад, якщо ти побачив людину, якій стало зле на вулиці, і визвав "швидку до " - це дуже гарний вчинок, що, можливо, врятував людині життя. Але ций вчинок не героїчний. На мій погляд, героїчним буде вчинок, коли ти побачиш таку людину, наприклад, під час прогулянки лісом, куди не доїде "швидка", і будеш тягнути її на собі кілька кілометрів до найближчої траси, зловиш авто і довезеш-таки людину до населеного пункту, де є лікарі. Такий вчинок потребує з твого боку багато зусиль; до того ж, якщо постраждалий виживе, твій внесок у її порятунок буде доволі великим.
Якщо людина ризикує собою, коли робить добрий вчинок - наприклад, рятує когось з вогню - це теж буде героїзмом. Я вважаю, не кожна людина здатна на героїзм, саме тому героїчні вчинки викликають таку повагу.