Завдання 5. Поставити, якщо треба, розділові знаки. Підкреслити відокремлені члени речення.
Настя засвічує каганець і прикривши рукою несе його до столу. Рідний степ широкий вільний раптом став перед очима. Шофер літній чолов′яга мав атлетичну будову тіла. У нас там на городах пахне кропом. За столом сиділи усі крім Дарини. Батько сидів на лаві склавши руки. Найкрасивіша рослина українських водойм біле латаття або водяна лілея. Ми селяни всі потроху філософи. Дорогою їхав Морозенко козак молодий. Десь тут зранку має з′явитися пароплав. І от щоранку від восьмої до дев′ятої години наш маленький райцентрик гуде піснями. Копачі дійшовши до воріт знімають картузи ставлять лопати під тин. Найцікавішими є білі коти вередливі нервові вразливі дивакуваті. Побілений вапном мур огороджу подвір′я. Денис якийсь час лежав дрімаючи. В печі розмальованій густою синькою топилося. На передньому возі їхав Микола високий гарний парубок. Там десь далеко за тисячі кілометрів звідси загинула дорога серцю Надія. Втомившись хлопці вирішили перепочити біля річки. Крім слів велику роль відіграє ще й мова жестів та міміки. Сюди зібралися крамарі сподіваючись корисно розпродати свої товари. Корінь пошкоджений в одному місці спричиняє загибель усіх квітів. Солодко пахло втоптаним в землю набубнявілим житом.
Моя улюблена телепередача «Поки усі вдома». Моїм батькам і братові вона теж подобається, так що ми дивимося її всі разом. У цій програмі ми зустрічаємося з цікавими людьми.
Вони розповідають нам про себе і свою роботу, знайомлять із членами своїх родин. Атмосфера на цій передачі дружня і неофіційна. Учасники часто розповідають забавні історії і жартують. Іноді мені здається, що вони в нас у гостях, вони — наші близькі друзі і сидять з нами в нашій вітальні. Ще одна відмітна риса цієї передачі — це та частина, де розповідають, як зробити самому різні речі. Особливо цим цікавиться мій брат. Він часто пробує зробити те, що вони описують. Крім всього іншого, я люблю цю передачу за те, що вона робить нашу родину ще дружнішою.
У кожного народу є свої традиції. Їхня історія досягає в глибину століть, сполучає в собі подання про світ, відношення до релігії, ознаки побуту
В останні роки ми часто звертаємося до традицій, тому що усвідомлюємо себе частиною великого народу з найбагатшими досягненнями культури. Той, хто не знає свою культуру й чурается свого язика, не може з повагою ставитися й до культури інших народів
Усвідомлення своєї причетності до великого народу — є усвідомленням себе самого, усвідомленням своєї значимості вмире.
Моє перше знайомство з народними традиціями відбулося давно, коли я був ще дуже маленьким
Було мені років 5 — 6, коли я сам свідомо поніс вечерю до свого хрещеного. Тепер я знаю, що було це на Святвечір перед Різдвом. На вулиці вже стемніло, але ніхто не боявся темряви, дітей було дуже багато, хто ніс вечерю до родичів, а хто — колядував. Тоді я вперше почув колядки. Придя додому, намагався згадати почуте на вулиці, але не зміг. Моя прабаба розтлумачила мені й значення слів з почутої колядки, і самого обряду
Але самі повні враження про народні обряди я привіз із Львова. Разом з іншими учнями нашої школи два роки тому назад я побував на екскурсії в цьому стародавнім місті. Наша подорож була не тільки цікавим, але й пізнавальним, тому що ми не просто гали народні різдвяні обряди, але й приймали в них участь. Повернувшись додому, я навчив своїх друзів різдвяних пісень, почутих там, а в наступному році ми й самі ходили колядувати. Так що всі Святки пройшли незабутні. З тих пор я цікавлюся традиціями інших народів. Я із задоволенням читаю книжки, які містять свідчення про історію й культуру того або іншого народу, я порівнюю наші звичаї із традиціями інших регіонів України й інших слов’янських народів
Скільки обрядів довелося мені побачити. А скільки ще прийде побачити! Адже мир такий великий, життя так дивне, а традиції допомагають збагатити її.