Завдання 7. До складних речень з різними видами зв’язку подані схеми. Встановіть, якій схемі відповідає кожне з речень. Поясніть вжиті розділові знаки.
1.Я знав: на сонці навіть плями є, мені в контрастах відкривалась суть: ті, хто сумління береже своє, завжди серця, мов прапори, несуть. 2. Багато не треба, щоб твердо знати: людина – найвищий вимір краси. 3. Тамую я своє дихання часте й за димом бачу: угорі рядком летять лелеки, що приносять щастя, і піт з чола стираю рукавом. 4. Той день роки вже не затоплять, в минуле пам'ять поверта: димить вулканно Севастополь, де моря пелена густа. 5. Спадає сонце за лісисті гори, спалахує червоно небокрай, але пташині не змовкають хори.
(З тв. С. Жуковського.)
1. [ ], [ ]: [ ], ( ).
2. [ ]: [ ], ( ), і [ ].
3. [ ], ( ): [ ].
4. [ ], [ ], але [ ].
5. [ ]: [ ], [ ]: [ ..., ( ), ].
Завдання 8. Прочитайте. З поданих речень утворіть складні речення з різними видами зв’язку. Використайте, де потрібно, сполучники або сполучні слова. Запишіть створені речення, поясніть пунктограми.
1.Ворони каркали у кронах. Світило сонце з висоти. Бруньки мовчали при воронах, що завтра хочуть розцвісти! 2. Ріка заснула в берегах. Село сотається
димками. Як чорні черги у снігах, стоять похнюплені паркани. 3. Великі хмари холодом нагусли червоне листя падає в гаю летять у вирій дуже дикі гуси, а я слонам привіт передаю. 4. Краси такої Змієм не зурочиш. Тут на воді співає очерет. І дикі бджоли грушевих урочищ у дупла дбають бурштиновий мед. 5. І я, котрій давно вже все байдуже, уже нічим я сльози не впиню. Прощай, Іване, найвірніший друже, шляхетна іскро вічного вогню! (Ліна Костенко)
Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів’ялі троянди?
Мій друже, мій друже, чому ж я не можу, коли так, облити рук твоїх, рук твоїх, що, мов струни, тремтять, своїми гарячими слізьми?
Мій друже, мій друже, невже я одинока згину? О візьми мене з собою, і нехай над нами в’януть білі троянди!
Візьми мене з собою.
Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає? О дорогий мій! Я створю тобі світ, новий світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя, я для тебе вмерла і воскресла. Візьми мене з собою. Я так боюся жити! Ціною нових молодощів і то я не хочу життя. Візьми, візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди в’януть, в’януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже…
Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе: візьми, візьми мене з собою, се буде мій рятунок. О, рятуй мене, любий!
Джерело: https://dovidka.biz.ua/tvoyi-listi-zavzhdi-pahnut-ziv-yalimi-troyandami-analiz
Літо – найтепліша пора року. Довгі сонячні дні змінюють короткі теплі ночі. Погода надворі найчастіше ясна, над головою розкидається безкрає синє небо. Дерева стоять пишно вбрані в яскраві зелені шати. Попід ними повсюди густо росте травиця, усіяна барвистими вогниками літніх квітів – маків, дзвоників, конюшини, пижма, ромашки, календули… А над ними порхають метелики та гудять всякі мушки.
Літо прикрашає сади й городи. Спіють соковиті вишні, за ними поспішають абрикоси та персики. Великі червоні полуниці хиляться низько до землі. Поступово «засмагають» у променях літнього сонця ще недавно зелені помідорчики. То тут, то там по арках зав’язуються огірки. Ціпкі колючі віти ожини стоять всипані солодкими темно-синіми, майже чорними ягодами. І так повсюди – буйство барв, свято плодючості, приємне відчуття тепла й затишку.
В літа чудовий дзвінкий голос – то співають високо в небі або сховані у вітах дерев птахи – маестро-соловейко, вранішній жайворонок, веселий говіркий горобець. А ближче до вечора музика літа змінюється – то вступає хор цвіркунів, що не замовкає аж до самого ранку.
І навіть дощ влітку теплий і лагідний. Під шатром низьких хмар повітря стає гарячим. Прохолодні краплі дощу змивають пил з доріг та листя, завдяки чому після воно заграє ще більш яскравим смарагдовим сяйвом.
Літо – яскраве, різнобарвне… Червень не схожий на серпень, та й липень має чим порадувати око. Високе чисте небо, тепла прозора вода річок, стиглі фрукти, насичені кольори навкруги… Немає на світі людини, яка б не любила літа!
Объяснение: