Завдання. Напишіть продовження тексту за поданим початком, використовуючи числівники.Я блукав по весняному лісі. Настрій у мене був піднесений. Я радів весні. Та раптом мені почулося
жалібне попискування.
Над кожним числівником надписати розряд за значенням.

У якому б куточку землі не опинилася людина, рідний край вона не забуде ніколи. І, звичайно ж, у кожного з нас на Батьківщині є улюблений куточок природи. Це найкрасивіше місце, в якому можна побути наодинці з собою. Для мене – це ліс з невеликою річечкою. Чому це місце так притягує? Згадую зимові деньки, коли кружляє метелиця, дерева надягають розкішний білосніжний наряд, світить яскраве сонце. Лісова стежка стає світлою і просторою, під ногами хрумтить сніг. Як приємно побродити по такому лісу, помилуватися його красою, зануритися в свої мрії. Прогулянка приводить на прекрасну галявину, де ми часто проводимо час з друзями. Це мій улюблений затишний куточок.Добре тут побувати і влітку. Ласкаве сонце, блакитне небо, зелена трава. А як прекрасно тут виглядає горобина! З весни до осені вона ошатна. Кожен день ягоди на ній стають все яскравіше. А потім на лісовій галявині спалахують горобинові багаття. Горять вони довго і опромінюють лісову галявину своєю яскравістю. На веселий бенкет прилітають сюди ватаги дроздів. Хіба не приємно насолоджуватися красою такого куточка природи?Біля горобини здригається своїм листям осика. Всі ми знаємо, що осика постійно тремтить, як тільки з'явиться хоч невеликий вітерець. Тонкий довгий черешок, до якого кріпиться листова пластинка, сприяє такому стану дерева. Вітер крутить листочки осики так, як захоче, тому вона і тремтить. Дивовижне дерево! Здається, що через його рух ліс просто оживає.Звичайно, в моєму улюбленому лісі можна знайти і інші чудові місця, але саме ця галявинка запам'яталася мені найбільше. Кожен раз я буваю там з великим задоволенням. Дуже важливо помітити красу рідної природи, вдивитися і побачити її таємниці.Ще хочу зазначити, що поруч з моєю улюбленою лісовою галявиною протікає річечка, біля якої я провела все дитинство. Якщо придивитися, здається, що річка оточується незвичайним мереживом, яке ніби створене руками майстринь. Це дивовижне по красі мереживо створюють берізки і розлогі верби, зарості очерету і тополі. Прийдеш на таку галявинку, ляжеш на траву і дивишся в небо, довіряючи власні мрії хмарам гаючи за тим, як згасають сонячні промені і грають зайчиками в деревах, у воді, в листі.Улюблений куточок рідної природи – це найпрекрасніше місце для кожного з нас. Це місце заховано від сторонніх очей. Тут можна посидіти в тиші, залишитися зі своїми думками і мріями. А можна посидіти з друзями біля багаття. Природа завжди допомагає нам зрозуміти самих себе. І в рідні краї ми хочемо повернутися знову і знову. Це місце залишиться в серці кожної людини назавжди.

Щастя.. . У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя - відчувати, що ти потрібен людям.
Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка - щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя - це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра.. . Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.
На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді.
І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..."
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
А дай жити, серцем жити
І людей любити.. .
Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд.
Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса.
Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя.
Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту - буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.