1. Дикоросла троянда з простими, не махровими квітками і з стеблами, вкритими шипами, плоди якої багаті на вітамін C, цукри, органічні кислоти, каротин, пектинові та інші речовини. На одному косогорі розрослась густа-прегуста дереза, терен та шипшина (Нечуй-Левицький, III, 1956, 127); Тонким ароматом віяло від шипшини в червоних і лимонно-жовтих квітах (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 114); Прищеплюючи вічко троянди до шипшини, Йосип продовжував: — Ти бачиш, Юлко, я сам вкладаю життя в цю лозину. То як же мені старіти?.. (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 32); Насіння шипшини і глоду, як і більшості лісових порід, після достигання впадає в глибокий спокій (Хлібороб України, 9, 1968, 44). 2. Плоди цієї рослини. Через вікно, з якого на той час було знято грати, стали вилітати в сад різноманітні кошики, кружки, сита.., мішечки з грибами, кмином, сушеною шавлією, шипшиною і т. п. (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 456); Серед великої кількості ягід, фруктів і плодів найбагатшою на вітаміни є.. шипшина (Наука і життя, 4, 1962, 51); Шипшина — це не тільки полівітаміни, але й добрі ліки від багатьох хвороб шлунка, нирок і особливо печінки (Хлібороб України, 9, 1969, 41).
У легкому танці кружляють пухнасті сніжинки, ніжно огортаючи серце тихою любов’ю до білизни снігів, до музики, яка тихо звучала в душі, до життя. Тонко відчувати світ і жити з ним в гармонії – це теж інтелігентність. Я – дівчина, а тому свої роздуми про справжню інтелігентності поведу від жіночого серця, наповненого болем і радістю від зустрічей і знайомств із людьми.
У сьогоднішньому столітті, насиченому шаленим ритмом, все більш потужно заявляє про себе людина, процвітаюча в бізнесі, в кар’єрі, в наукових відкриттях… Але чи є вона людиною-інтелігентом?
Інтелігентність для себе я визначаю як моральне самовдосконалення особистості, її моральна свідомість, здатність до самоконтролю і свідомого вибору моральної позиції, особиста відповідальність і почуття власної гідності. Основу моральності складає потреба ставитися до інших як до самого себе, а точніше, піднесення себе через піднесення інших. Тому інтелігентна людина – це людина душі, розуму, виховання. Еммануїл Кант сказав: «Мораль є вчення не про те, як ми повинні зробити себе щасливими, а про те, як ми повинні стати гідними щастя». Це вислів пояснює різницю між «героєм нашого часу» і людиною-інтелігентом.
Сьогодні людина прагне до знань, але це прагнення стає утилітарним, прагматичним, коли найвищою метою стає успіх, що приносить, в свою чергу, хороші гроші. Людина мисляча, розумна і людина інтелігентна – велика різниця. Бо небезпечно давати знання аморальній людині. Аморальна людина вживає знання проти іншої заради досягнення своєї мети, і тут всі засоби хороші. Розумний бізнесмен має хороші гроші, комфорт, свободу… але часто він не відчуває себе щасливим. Поголовне звернення «малинових піджаків» до психології – не віяння моди, а наслідки, що витікають з існуючих законів внутрішнього світу людини. Один з цих законів стверджує, що щастя не віддільне від моральної чистоти: чиста совість, честь і гідність, виконаний обов’язок – найцінніші духовні компоненти людського щастя. У людей інтелігентних є почуття обов’язку перед суспільством, перед рукою, яка просить до перед родиною, другом, матір’ю… А ще щастя, словами Л. М. Толстого: «…бути корисним і мати спокійну совість…». Так от людина інтелігентна – це людина совісна і людина, яка глибоко відчуває, людина мисляча.
Інтелігенти – незвичайні люди, вони інтелектуальні і утворені, добре знають етику та етикет, мають хороший смак у всьому. Інтелігент завжди відрізнить класику від вульгарних шедеврів сучасності. Інтелігент не дозволить собі не знати мови і більше того, ніколи не дозволить собі відпуститися до лихослів’я. Інтелігентна людина прагне у всьому до краси і бореться проти бруду внутрішнього і зовнішнього. А знаряддям боротьби, як правило, є слово.
Інтелігент – це людина, яка всі катаклізми людського життя пропускає через своє серце, рве його, страждає, хоча, найчастіше це не зрозуміло суспільству. Інтелігентна людина – тактовна, шаноблива до особистості інших, не терпить фамільярності і хамства.
Оволодіння інтелігентністю починається у людини з оволодіння ним правил людського співжиття. Повага людини людиною (без «шаленого расизму»), ввічливість і тактовність, уміння рахуватися з іншими думками та культурами, відмова від примітивного, тупого «тикання». Поважаю інтелігентних людей, з ними комфортно і є за чим тягнутися, чому вчитися, та й просто приємно розмовляти, відкриваючи для себе все нове і нове.
2. Плоди цієї рослини. Через вікно, з якого на той час було знято грати, стали вилітати в сад різноманітні кошики, кружки, сита.., мішечки з грибами, кмином, сушеною шавлією, шипшиною і т. п. (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 456); Серед великої кількості ягід, фруктів і плодів найбагатшою на вітаміни є.. шипшина (Наука і життя, 4, 1962, 51); Шипшина — це не тільки полівітаміни, але й добрі ліки від багатьох хвороб шлунка, нирок і особливо печінки (Хлібороб України, 9, 1969, 41).
У легкому танці кружляють пухнасті сніжинки, ніжно огортаючи серце тихою любов’ю до білизни снігів, до музики, яка тихо звучала в душі, до життя. Тонко відчувати світ і жити з ним в гармонії – це теж інтелігентність. Я – дівчина, а тому свої роздуми про справжню інтелігентності поведу від жіночого серця, наповненого болем і радістю від зустрічей і знайомств із людьми.
У сьогоднішньому столітті, насиченому шаленим ритмом, все більш потужно заявляє про себе людина, процвітаюча в бізнесі, в кар’єрі, в наукових відкриттях… Але чи є вона людиною-інтелігентом?
Інтелігентність для себе я визначаю як моральне самовдосконалення особистості, її моральна свідомість, здатність до самоконтролю і свідомого вибору моральної позиції, особиста відповідальність і почуття власної гідності. Основу моральності складає потреба ставитися до інших як до самого себе, а точніше, піднесення себе через піднесення інших. Тому інтелігентна людина – це людина душі, розуму, виховання. Еммануїл Кант сказав: «Мораль є вчення не про те, як ми повинні зробити себе щасливими, а про те, як ми повинні стати гідними щастя». Це вислів пояснює різницю між «героєм нашого часу» і людиною-інтелігентом.
Сьогодні людина прагне до знань, але це прагнення стає утилітарним, прагматичним, коли найвищою метою стає успіх, що приносить, в свою чергу, хороші гроші. Людина мисляча, розумна і людина інтелігентна – велика різниця. Бо небезпечно давати знання аморальній людині. Аморальна людина вживає знання проти іншої заради досягнення своєї мети, і тут всі засоби хороші. Розумний бізнесмен має хороші гроші, комфорт, свободу… але часто він не відчуває себе щасливим. Поголовне звернення «малинових піджаків» до психології – не віяння моди, а наслідки, що витікають з існуючих законів внутрішнього світу людини. Один з цих законів стверджує, що щастя не віддільне від моральної чистоти: чиста совість, честь і гідність, виконаний обов’язок – найцінніші духовні компоненти людського щастя. У людей інтелігентних є почуття обов’язку перед суспільством, перед рукою, яка просить до перед родиною, другом, матір’ю… А ще щастя, словами Л. М. Толстого: «…бути корисним і мати спокійну совість…». Так от людина інтелігентна – це людина совісна і людина, яка глибоко відчуває, людина мисляча.
Інтелігенти – незвичайні люди, вони інтелектуальні і утворені, добре знають етику та етикет, мають хороший смак у всьому. Інтелігент завжди відрізнить класику від вульгарних шедеврів сучасності. Інтелігент не дозволить собі не знати мови і більше того, ніколи не дозволить собі відпуститися до лихослів’я. Інтелігентна людина прагне у всьому до краси і бореться проти бруду внутрішнього і зовнішнього. А знаряддям боротьби, як правило, є слово.
Інтелігент – це людина, яка всі катаклізми людського життя пропускає через своє серце, рве його, страждає, хоча, найчастіше це не зрозуміло суспільству. Інтелігентна людина – тактовна, шаноблива до особистості інших, не терпить фамільярності і хамства.
Оволодіння інтелігентністю починається у людини з оволодіння ним правил людського співжиття. Повага людини людиною (без «шаленого расизму»), ввічливість і тактовність, уміння рахуватися з іншими думками та культурами, відмова від примітивного, тупого «тикання». Поважаю інтелігентних людей, з ними комфортно і є за чим тягнутися, чому вчитися, та й просто приємно розмовляти, відкриваючи для себе все нове і нове.
Объяснение: