Завдання Записати речення, поставивши числівники в дужках у потрібній формі. Два (третій) не чекають. (Десятий) дорогою обходити. Одна нога тут, а (другий) там. Обливатися (сьомий) потом. Грати (перший) скрипку.

Патріот, незалежно від того, в який час він живе, у воєнний або мирний, це людина, яка не просто любить Батьківщину, Вітчизну в думках, а той, хто намагається робити все можливе, щоб країна процвітала, щоб у країни і її жителів було майбутнє. Патріот-це той, хто не шкодує сил, а часом і життя, щоб країна була незалежною. Це той, хто завжди готовий стати на захист кордонів країни, якщо це буде потрібно. Патріот – це той, хто цікавиться історією країни, в якій він живе, знає традиції, культуру, рідну мову. Це люди, хто знає своє коріння, хто шанує пам’ять тих, хто віддав своє життя за наше щастя. Ось ця людина дійсно гідна називатися патріотом.
Так, ми не обираємо Батьківщину, але вже з самого дитинства ми до неї прикипаем душею і тілом, ми любимо місто, в якому почалася наше життя, нас тягне додому, на рідну землю, на малу Батьківщину, а все тому, що ми любимо свою Вітчизну.Про свій патріотизм не обов’язково кричати на весь світ, мало того, справжні патріоти цього і не роблять, вони мовчки, не розмовами, а справами, показують свій патріотизм.
Що сьогодні можемо зробити ми, будучи школярами, для своєї країни? Можна почати з малого, наприклад, активно приймати участь в організованих суботниках, ми можемо не смітити по під’їздах і на вулицях. Ми можемо наводити лад у своїх дворах, парках і скверах, стежити за пам’ятками історії, за братськими і солдатськими могилами, ми можемо стати добрішими, підтримувати один одного і йти до спільної великої мрії – мрії зробити нашу Батьківщину ще більш світлою, красивіше, багатше. Ось тоді і про нас скажуть: «Це патріоти своєї країни»

Сьогодні вранці я збиралася на прогулянку,адже був вихідний день і мені нема було чого робити вдома. На вулиці була дуже гарна та ясна погода,яка так і манила мене. Коли я вийшла,то ,чомусь, нікого не було з моїх товаришів та друзів, і це мене  засмутило,бо дуже хотілося пограти  у нову гру.   Так я сиділа  дуже довго,але раптом,щось маленьке промайнуло в мене перед очима. Я не зрозуміла нічого і продовжумала сидіти на лавочці. Через декілька хвилин до мене ,з великими очима,підбігло діти,які голосно викрикували незрозумілі слова:-Де?!-Ти бачила?!-А куди пролетіла?!-Куди?!!Я, не розгубившсь, запитала:-Що і куди пролетіло? А вони мені:-Тільки-но що біля тебе пролитав стриж,куди він полетів,куди?!Я,трохи подумав,зрозуміла про що йде мова і сказала:-Здається туди полетіла щось маленьке  і дуже швидке,-і показала у сторону до великого дуба.Усі діти раптом побігли туди, і я вирішила не відставати від них.Коли ми підійшли до того дерева,то побоачили маленького стрижа,що лежав біля дерева майже не рухаючись. Діти,не помітивши мене, почали вигадувати,як до маленькій пташці,і я запропонувала:-Давайте віднесемо її до діда Панаса,він дуже любить птахів і з радістю нам до Діти дуже зраділи моїй пропозиції і кричали:-Веди!-Веди,скоріше!І я відвела усіх до діда. Спочатку він уважно розглянув пташку,щось дуже швидко зробив,дав її води...і вона опритомніла. Виявилося,що у пташки було зламане крило,а дід Панас легко перев`язав його.-Дякуємо вам!Дякуємо!-кричали ми діду. А потім усі і подякували мені:-Дякуємо і тобі, ти нас дуже виручила! Пішли з нами гратися!-Авжеж ходімо! - з радістю сказала я. Так я познайомилася не лише з новими й гарними друзями,а й до бідній пташці. Це був найкращий день!