Здається ще зовсім н(е,и)давно л(и,е)жали кучугури снігу сон(е,и)чку важко було пробитися промі(н,нн)ям крізь хмари. Вони були волохаті не/повороткі не/наче брудні. Ми д(е,и)вилися на небо й питали сонечко любе коли/ж ти ро(c,з)топиш увесь сніг і сріблясті струмочки полинуть у річки в яри? Нарешті пр(е,и)йшов березень. Сонце (у,в)же бавиться з гілками берізок лагідно пестить бруньки на осиці ро(с,з)чісує коси вербам. (В,У)же мчать до нас із далеких країв заклопотані веселі щебетливі шпаки. Вони шукають хатину щоб вивести своїх діток. Разом з ними пр(е,и)літають жайворонки та зяблики. Жайворонки наприклад поселяються на ланах і таловинах а зяблики - у лісах гайках парках садах. Не/забаром ми почуємо їхні гучні веселі звабливі пісні. На ще вогких пагорбах на схилах зацвіла мати/й/мачуха. (В,У неї) квітки яскраво/жовті, ніби краплини вранішнього сонця. З-під торішнього лис(тт,т)я сором..язливо виставляє свою фіолетову квітку волохатий сон. Щоб не/боятися нічного холоду сон надів на себе пухнасту шубу.
Коли дивишся на картину Миколи Петровича Глущенка "Зимовий ліс", таке враження, що ти вийшов у сонячний зимовий день на узлісся або лісову галявину. На картині зображені дерева на фоні яскраво-блакитного неба. На передньому плані - вільний простір, тобто земля, вкрита снігом. З-за молодих берізок на середньому плані виглядають кілька сосен. Тіні дерев на чистому білому снігу здаються темно-блакитними з фіолетовим відтінком. Картина сповнена простором та сонцем, вона дуже світла та радісна. Важко повірити, що картину "Зимовий ліс" художник створив під час Великої Вітчизняної війни, у 1943 році - таким мирним здається цей пейзаж. До речі, цей талановитий художник був ще й успішним розвідником, він працював під агентурним псевдонімом «Ярема» і ще у 1940 році передав у Центр відомості про майбутній напад фашистської Німеччини на Радянський Союз.