Насправді складно осмислювати такі абстрактні поняття як любов, чесність, відданість, патріотизм. Бо незважаючи на те, що кожен з нас більш-менш розуміє їх значення, та все одно вкладає в них щось своє. Це не річ, яку можна побачити чи помацати. Це щось невидиме, проте реально існуюче, те, що наповнює наше життя смислом, тим самим роблячи нас людьми.
Патріотизм у найзагальнішому розуміння – це любов до Батьківщини. Для кожної людини в світі її рідний край – найдорожчий та наймиліший серцю. Це той клаптик землі, що привітав її з життям, де минули дитячі роки, де живуть найближчі люди. Такі почуття зрозумілі, вони природні. Далі вони поширюються на цілу країну, в якій людина живе, на людей, що говорять однією мовою та створюють спільну культуру. Бо це все робить людей близькими одна до одної, об’єднує. У широкому розумінні країна – це велика родина, де всі живуть спільними радощами та проблемами. Тому ми відчуваємо свою причетність та відповідальність за все, що коїться у державі, тому нам не байдуже, як до нашої Батьківщини ставляться у світі. А патріотизм для мене – це не лише почуття, це дії, спрямовані на те, щоб рідній країні та нашому народові було добре жити.
Патріотизм виявляється у тому, що те, що робить людина, приносить благо її Батьківщині. Це й розумні політики, і талановиті вчені, і видатні митці та спортсмени, а також кожен з нас. Ми вчимося, працюємо, будуємо, винаходимо, творимо, прикрашаємо, перемагаємо. Досягаючи успіху в життя, ми тим самим створюємо успіх цілої країни. Оце й є патріотизм. Володимир Великий, Тарас Шевченко, Сергій Корольов, Василь Стус, Ганна Безсонова, Яна Кличко – кожен із них по-своєму виявив свої патріотичні почуття до нашої країни. І таких дуже багато!
Інша справа, що патріотизм – не завжди вдячне ставлення. Коли в країні процвітає безправ’я, соціальна несправедливість, політичний безлад, немає можливості для творчості, люди часто полишають Батьківщину та шукають щастя деінде. Хоч у душі в них любов до рідного краю залишається, вони вже мало що можуть зробити для її добробуту.
Тож, на мою думку, патріотичні почуття є в кожного з нас, і ми маємо прагнути зробити щось важливе для своєї Батьківщини. Проте такі прагнення мають цінуватися. Людина має відчувати, що потрібна своїй країні, тоді вона захоче й зможе посприяти її процвітанню.
що вечора
чим-би то
без перестанку
казна-при кому
Севастополь
Певністю
Страйком
Стаєнь
волиньський
навмисне
галуззя
пригірок
де-інде
яєчня
тратьте
жаданий
заїка
трясця
положення
Галичина
дит-ясла
хворостняк
Василева
Поздовжній
Чилі
Башкир
Вітамін
П'ятеро
нізвідкіля
кипяток
марево
рюкзак
всюдихід
промені
запічок
бурячиння
міні-футбол
конуса
тістечко
аніскільки
асфальта
траєкторія
важко-атлет
мавпячий
козеріг
стерати
трьох
увертюра
навскоси
немов- би то
голланський
нічий
попід віконню
численний
умисний
згаслий
військомат
кігті
празький
блаженний
студенцький
Кужченко
Торішній
Нижчий
ллється
бряжчати
театр-студія
киприот
навпаки
до ладу
незчутися
мнесся
на бігу
чимдуж
білосніжно
без відома
святкуїмо
коротший
до речі
замерзлі
аби який
де в кого
закона
попереду
радекуліт
пів абрикоса
скипидар
Маланчин
товстелезний
цвірінкати
будка
гравюра
призидія
манікюр
інтерв'ю
Перун
ні до чого
кучерявий
жень-шень
лікарь
роз”єднати
тьмяний
ларьок
дзвякнути
у книзьці
роздоріж
кювет
напередодні
пшеничьний
стань
скнара
громадський
молодецство
сердешний
затишшя
пестливий
неволити
мудрісттю
стежечка
гіганські
боримося
електронний
тільки-но
нелегкий
в”їзжений
будь ласка
з-поза
запрограмований
у стократ
п”ятьсот
левиний
опрацьований
межирічя
передовсім
бджоляром
прозаїчний
незвіданність
туристський
з дня-на-день
споконвіку
зжати
жовтодзьобий
світлозелений
невичерпний
їжджу
монастир
ткатство
випускний
сонячник
гачечок
мармур
коровай
варязький
яхт-клуб
трудодень
півобличчя
піщаний
кріпаччина
пів-яблука
ворожий
пісний
прем”єр-міністр
глухо-німий
блок-схема
тревога
знісся
декада
шалений
Насправді складно осмислювати такі абстрактні поняття як любов, чесність, відданість, патріотизм. Бо незважаючи на те, що кожен з нас більш-менш розуміє їх значення, та все одно вкладає в них щось своє. Це не річ, яку можна побачити чи помацати. Це щось невидиме, проте реально існуюче, те, що наповнює наше життя смислом, тим самим роблячи нас людьми.
Патріотизм у найзагальнішому розуміння – це любов до Батьківщини. Для кожної людини в світі її рідний край – найдорожчий та наймиліший серцю. Це той клаптик землі, що привітав її з життям, де минули дитячі роки, де живуть найближчі люди. Такі почуття зрозумілі, вони природні. Далі вони поширюються на цілу країну, в якій людина живе, на людей, що говорять однією мовою та створюють спільну культуру. Бо це все робить людей близькими одна до одної, об’єднує. У широкому розумінні країна – це велика родина, де всі живуть спільними радощами та проблемами. Тому ми відчуваємо свою причетність та відповідальність за все, що коїться у державі, тому нам не байдуже, як до нашої Батьківщини ставляться у світі. А патріотизм для мене – це не лише почуття, це дії, спрямовані на те, щоб рідній країні та нашому народові було добре жити.
Патріотизм виявляється у тому, що те, що робить людина, приносить благо її Батьківщині. Це й розумні політики, і талановиті вчені, і видатні митці та спортсмени, а також кожен з нас. Ми вчимося, працюємо, будуємо, винаходимо, творимо, прикрашаємо, перемагаємо. Досягаючи успіху в життя, ми тим самим створюємо успіх цілої країни. Оце й є патріотизм. Володимир Великий, Тарас Шевченко, Сергій Корольов, Василь Стус, Ганна Безсонова, Яна Кличко – кожен із них по-своєму виявив свої патріотичні почуття до нашої країни. І таких дуже багато!
Інша справа, що патріотизм – не завжди вдячне ставлення. Коли в країні процвітає безправ’я, соціальна несправедливість, політичний безлад, немає можливості для творчості, люди часто полишають Батьківщину та шукають щастя деінде. Хоч у душі в них любов до рідного краю залишається, вони вже мало що можуть зробити для її добробуту.
Тож, на мою думку, патріотичні почуття є в кожного з нас, і ми маємо прагнути зробити щось важливе для своєї Батьківщини. Проте такі прагнення мають цінуватися. Людина має відчувати, що потрібна своїй країні, тоді вона захоче й зможе посприяти її процвітанню.