Пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. На мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.
Українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. Складаючи їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії.
Багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. Ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. Коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині.
У пейзажній пісенній ліриці змальована чарівна краса рідної природи: безмежні степи, зелені ліси, блакитні річки, золоті пшеничні лани. Здавалося б звичайний краєвид, та дорогий для серця, він оживає в пісенних рядках:
Під гаєм в'ється річенька,
Мов скло вона блистить.
Долиною зеленою,
Кудись вона біжить.
Основне ж багатство рідної землі – український працелюбний народ, що заселяє її – про це теж розповідають пісні.
В інших йдеться про нестримне кохання парубка до дівчини. Вони яскраві на емоції та душевні переживання, які переповнюють їхні серця:
Сопілочка калинова, ясенове денце
Не сопілка тото грає, а любкове серце.
Як не згадати козацькі пісні, що охоплюють цілу епоху визвольної боротьби. У них майстерно оспівані події, час, неординарні поступки героїв. Відображається заклик до боротьби за волю та краще майбутнє в багатьох із них.
Молодою кров'ю полеглих синів скроплені стрілецькі пісні. Вони є особливим прикладом мужності в нерівній боротьбі з численним ворогом.
Також у пісенній творчості неабияка роль відводиться материнській любові до своєї дитини, тузі за загиблим:
Вернися, синку, додомоньку,
Змию, зчешу головоньку.
А перейнятися силою пісні допомагають багаті художні засоби: постійні епітети, символи, паралелізм, метафора, зменшено-пестливі слова. Пісні стільки можуть розповісти про все, вони дуже різні, що, напевно, залишиться байдужою тільки супер черства людина. Допоки ми їх знаємо чи співаємо - пісні житимуть вічно, бо є частиною душі народу, тобто кожного з нас.
Не раз мені доводилося чути від дорослих, як важливо знайти своє місце в житті. Тоді я над цим не замислювався, бо знав, що моє місце в моїй родині, в школі, серед друзів. І тільки зараз зрозумів, наскільки це важливо — обрати свій вірний шлях, який пов'язаний ще і з професією!
Ким бути? Це питання стоїть перед кожним випускником, який сьогодні закінчує школу.
Мені б хотілося бути юристом. Свідомий це крок чи ні? Так, свідомий. І передусім він пов'язаний із бажанням робити людям добро, захищати їх, оберігати їхній спокій. Це є честю і гідністю кожного чоловіка. Хоч лицарство давно в минулому, але справжні чоловіки не перевелися. Я знаю багато своїх однолітків, які сильні, загартовані, міцні і дужі. Вони готові до життя.
Яке воно буде? Спокійне чи бурхливе, щасливе, чи нещасне? Це залежить від багатьох обставин і людей. Але я знаю, що це залежить і від правоохоронних органів. Стояти на боці закону, людей, допомагати їм, чи це не є мрією багатьох юнаків?
Поспішати робити добро... В цьому, мабуть, щастя людини.
Професія юриста — одна з найпочесніших на землі. Стати юристом, правоохоронцем легко, а от бути їм значно важче. Ця професія вимагає від людини знань, умінь, мужності, сили волі. І навіть за наявності всіх цих рис найважливішою має бути людяність. Треба завжди залишатися людиною.
Професіоналізм і людяність — це дві головні ознаки моєї майбутньої професії.
Пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. На мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.
Українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. Складаючи їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії.
Багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. Ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. Коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині.
У пейзажній пісенній ліриці змальована чарівна краса рідної природи: безмежні степи, зелені ліси, блакитні річки, золоті пшеничні лани. Здавалося б звичайний краєвид, та дорогий для серця, він оживає в пісенних рядках:
Під гаєм в'ється річенька,
Мов скло вона блистить.
Долиною зеленою,
Кудись вона біжить.
Основне ж багатство рідної землі – український працелюбний народ, що заселяє її – про це теж розповідають пісні.
В інших йдеться про нестримне кохання парубка до дівчини. Вони яскраві на емоції та душевні переживання, які переповнюють їхні серця:
Сопілочка калинова, ясенове денце
Не сопілка тото грає, а любкове серце.
Як не згадати козацькі пісні, що охоплюють цілу епоху визвольної боротьби. У них майстерно оспівані події, час, неординарні поступки героїв. Відображається заклик до боротьби за волю та краще майбутнє в багатьох із них.
Молодою кров'ю полеглих синів скроплені стрілецькі пісні. Вони є особливим прикладом мужності в нерівній боротьбі з численним ворогом.
Також у пісенній творчості неабияка роль відводиться материнській любові до своєї дитини, тузі за загиблим:
Вернися, синку, додомоньку,
Змию, зчешу головоньку.
А перейнятися силою пісні допомагають багаті художні засоби: постійні епітети, символи, паралелізм, метафора, зменшено-пестливі слова. Пісні стільки можуть розповісти про все, вони дуже різні, що, напевно, залишиться байдужою тільки супер черства людина. Допоки ми їх знаємо чи співаємо - пісні житимуть вічно, бо є частиною душі народу, тобто кожного з нас.
Не раз мені доводилося чути від дорослих, як важливо знайти своє місце в житті. Тоді я над цим не замислювався, бо знав, що моє місце в моїй родині, в школі, серед друзів. І тільки зараз зрозумів, наскільки це важливо — обрати свій вірний шлях, який пов'язаний ще і з професією!
Ким бути? Це питання стоїть перед кожним випускником, який сьогодні закінчує школу.
Мені б хотілося бути юристом. Свідомий це крок чи ні? Так, свідомий. І передусім він пов'язаний із бажанням робити людям добро, захищати їх, оберігати їхній спокій. Це є честю і гідністю кожного чоловіка. Хоч лицарство давно в минулому, але справжні чоловіки не перевелися. Я знаю багато своїх однолітків, які сильні, загартовані, міцні і дужі. Вони готові до життя.
Яке воно буде? Спокійне чи бурхливе, щасливе, чи нещасне? Це залежить від багатьох обставин і людей. Але я знаю, що це залежить і від правоохоронних органів. Стояти на боці закону, людей, допомагати їм, чи це не є мрією багатьох юнаків?
Поспішати робити добро... В цьому, мабуть, щастя людини.
Професія юриста — одна з найпочесніших на землі. Стати юристом, правоохоронцем легко, а от бути їм значно важче. Ця професія вимагає від людини знань, умінь, мужності, сили волі. І навіть за наявності всіх цих рис найважливішою має бути людяність. Треба завжди залишатися людиною.
Професіоналізм і людяність — це дві головні ознаки моєї майбутньої професії.