Ми просто йшли: у нас нема Зерна неправди за собою. Т. Шевченко
У житті суспільств та держав конституції відіграють особливу роль. Термін «конституція» (від лат. constitutio — установлення) вживали ще в період рабовласництва і феодалізму. У стародавньому Римі саме так називали постанови імператора. Конституція є основним правовим актом держави — основним Законом, законом над законами, фундаментом розвитку соціальних та політичних відносин, гарантом забезпечення прав та свобод людини та громадянина. Але що таке Конституція для кожного з нас? Це — шлях у цивілізований світ. Шлях цей не був усипаний трояндами, він був довгим та тернистим. Україні завжди був притаманний демократичний республіканський устрій (його успадкували від народної ментальності державні структури війська Запорозького та Гетьманщини). Такий устрій крив у собі неабиякі можливості для саморозвитку нації. У Конституції, розробленої ще за гетьмана Пилипа Орлика, демократія була основним принципом. І хоча ця Конституція не була втілена в життя, не набула сили Закону, вона є унікальним історичним документом, цінною пам'яткою правової культури України. Боротьба нашого народу за свої права, за права нації була штучно припинена жорстоким гнобленням царизму на довгі часи. Не маючи власної державності, Україна не мала й Конституції. Вона з'явилася тільки за часів УНР 1918 року. І от, нарешті, нова віха в українській історії — 28 червня 1996 року о 9.30 ранку після двох діб безперервної та напруженої праці Верховна Рада України ухвалила Конституцію України — Основний Закон нашої суверенної держави (до речі, Україна — єдина держава на пострадянському просторі, яка парламентським шляхом отримала свою нову демократичну Конституцію).
Нехай знають на всім світі, Як ми погибали І, гинучи, свою правду Кров'ю записали. (П. Куліш)
Але кожна людина хоче, щоб її рідна країна піклувалася про неї та забезпечувала не тільки законодавчою базою, але і функціонуванням цієї бази у реальному, повсякденному житті. Період, у який ми живемо, є переломним у розвиткові української культури. У країні ліквідовані всі цензурні контролюючі органи, суспільство звільнилося від панування марксистсько-ленінської ідеології. Немає більше перепон для розвитку науки культури, мистецтва (а я вважаю, що саме рівень цих показників демонструє рівень держави в цілому і тому є надзвичайно важливим не дати українській культурі занепасти). Наша країна перестала контролювати ці процеси, але вона їх більше і не фінансує. Конституція України гарантує кожному громадянину здобуття безплатної середньої і вищої освіти. Для мене це є актуальним, тому що цього року я вступаю до вузу, а більшість з них перейшли на платне навчання і потрапити туди можуть тільки діти заможних батьків. До речі, одна з найбагатших країн світу — Федеративна Республіка Німеччина, — забезпечує своїм громадянам безплатну вищу освіту. Освіта потрібна всім, і її основи повинні бути закладені ще в дитинстві. Сучасній Україні потрібні люди з різнобічними знаннями, глибокою науковою підготовкою, вмінням вирішувати більш складні, ніж раніше, завдання у всіх галузях життя. Від своєї держави я хочу дістати можливість йти обраним шляхом, стати висококваліфікованим спеціалістом та працювати в її інтересах.
(Вчитель): - Діти, до нас в школу завітав відомий український спортсмен Олійник В'ячеслав Миколайович. (В'ячеслав Миколайович): - Добрий день діти. Колись я навчався в цій школі, сидів за першою партою, та уважно слухав вчителів. Зараз я український боєць, майстер спорту України, та олімпійський чемпіон. (Діти) - Це прекрасно В'ячеслав Миколайович, доречі, а ви пам'ятаєте хто був у вас першим чителем? (В'ячеслав Миколайович) Звичайно, першою вчителькою в мене була Красна Ольга Дмитрівна. Діти, а можливо хтось знає, чи зараз вона працює у школі? (Діти) - Так працює. (В'ячеслав Миколайович) - А Людмила Дмитрівна вчителька історії, теж залишилась працювати? (Діти) - Так, зараз вона має власний 5 клас. (Учень 7 класу Анатолій Данчеко) - В'ячеслав Миколайович, а скажіть, раніше була схожа система навчання? (В'ячеслав Миколайович) - Ні Анатолій, раніше все було по іншому, часи змінюються... (Учень 7 класу Анатолій Данченко) - А скажіть, як ви досягли такого успіху? (В'ячеслав Миколайович) - Впертість, та тяга до перемоги, до мені заробити ось такі досягнення. Анатолію, а може ти проведеш мене до моїх колишніх вчителів? (Учень 7 класу Анатолій Данченко) - Добре, я проведу вас... P.S: ( Всі імена були вигадані )
Ми просто йшли: у нас нема
Зерна неправди за собою.
Т. Шевченко
У житті суспільств та держав конституції відіграють особливу роль. Термін «конституція» (від лат. constitutio — установлення) вживали ще в період рабовласництва і феодалізму. У стародавньому Римі саме так називали постанови імператора.
Конституція є основним правовим актом держави — основним Законом, законом над законами, фундаментом розвитку соціальних та політичних відносин, гарантом забезпечення прав та свобод людини та громадянина.
Але що таке Конституція для кожного з нас? Це — шлях у цивілізований світ. Шлях цей не був усипаний трояндами, він був довгим та тернистим.
Україні завжди був притаманний демократичний республіканський устрій (його успадкували від народної ментальності державні структури війська Запорозького та Гетьманщини). Такий устрій крив у собі неабиякі можливості для саморозвитку нації. У Конституції, розробленої ще за гетьмана Пилипа Орлика, демократія була основним принципом. І хоча ця Конституція не була втілена в життя, не набула сили Закону, вона є унікальним історичним документом, цінною пам'яткою правової культури України.
Боротьба нашого народу за свої права, за права нації була штучно припинена жорстоким гнобленням царизму на довгі часи. Не маючи власної державності, Україна не мала й Конституції. Вона з'явилася тільки за часів УНР 1918 року.
І от, нарешті, нова віха в українській історії — 28 червня 1996 року о 9.30 ранку після двох діб безперервної та напруженої праці Верховна Рада України ухвалила Конституцію України — Основний Закон нашої суверенної держави (до речі, Україна — єдина держава на пострадянському просторі, яка парламентським шляхом отримала свою нову демократичну Конституцію).
Нехай знають на всім світі,
Як ми погибали
І, гинучи, свою правду
Кров'ю записали.
(П. Куліш)
Але кожна людина хоче, щоб її рідна країна піклувалася про неї та забезпечувала не тільки законодавчою базою, але і функціонуванням цієї бази у реальному, повсякденному житті.
Період, у який ми живемо, є переломним у розвиткові української культури. У країні ліквідовані всі цензурні контролюючі органи, суспільство звільнилося від панування марксистсько-ленінської ідеології. Немає більше перепон для розвитку науки культури, мистецтва (а я вважаю, що саме рівень цих показників демонструє рівень держави в цілому і тому є надзвичайно важливим не дати українській культурі занепасти). Наша країна перестала контролювати ці процеси, але вона їх більше і не фінансує.
Конституція України гарантує кожному громадянину здобуття безплатної середньої і вищої освіти. Для мене це є актуальним, тому що цього року я вступаю до вузу, а більшість з них перейшли на платне навчання і потрапити туди можуть тільки діти заможних батьків. До речі, одна з найбагатших країн світу — Федеративна Республіка Німеччина, — забезпечує своїм громадянам безплатну вищу освіту. Освіта потрібна всім, і її основи повинні бути закладені ще в дитинстві. Сучасній Україні потрібні люди з різнобічними знаннями, глибокою науковою підготовкою, вмінням вирішувати більш складні, ніж раніше, завдання у всіх галузях життя.
Від своєї держави я хочу дістати можливість йти обраним шляхом, стати висококваліфікованим спеціалістом та працювати в її інтересах.
(В'ячеслав Миколайович): - Добрий день діти. Колись я навчався в цій школі, сидів за першою партою, та уважно слухав вчителів. Зараз я український боєць, майстер спорту України, та олімпійський чемпіон.
(Діти) - Це прекрасно В'ячеслав Миколайович, доречі, а ви пам'ятаєте хто був у вас першим чителем?
(В'ячеслав Миколайович) Звичайно, першою вчителькою в мене була Красна Ольга Дмитрівна. Діти, а можливо хтось знає, чи зараз вона працює у школі?
(Діти) - Так працює.
(В'ячеслав Миколайович) - А Людмила Дмитрівна вчителька історії, теж залишилась працювати?
(Діти) - Так, зараз вона має власний 5 клас.
(Учень 7 класу Анатолій Данчеко) - В'ячеслав Миколайович, а скажіть, раніше була схожа система навчання?
(В'ячеслав Миколайович) - Ні Анатолій, раніше все було по іншому, часи змінюються...
(Учень 7 класу Анатолій Данченко) - А скажіть, як ви досягли такого успіху?
(В'ячеслав Миколайович) - Впертість, та тяга до перемоги, до мені заробити ось такі досягнення. Анатолію, а може ти проведеш мене до моїх колишніх вчителів?
(Учень 7 класу Анатолій Данченко) - Добре, я проведу вас...
P.S: ( Всі імена були вигадані )