Зламав голову над тим, яке слово яким членом речення виступає(можливо, є помилка в пунктуації): авжеж, адже я не людина, а просто дурна, иснуюча тварина.
Роза – мой любимый цветок. Невозможно пройти мимо розы, не остановив на ней свой восторженный взгляд. Истинная королева – королева цветов. Как полагается настоящей королеве, роза очень стойкая, к тому же, этот цветок с характером – посмотрите на ее шипы. Они защищают ее от случайных прохожих и животных. Какой благоухающий аромат у этого цветка! Он никого не оставит равнодушным. Какие нежные лепестки! Словно алмазы, переливаются на солнце капельки росы на лепестках! Роза- чудное творение природы!
Сочинение про розу
Я долго размышлял над темой произведения. Я не мог решить, какой именно цветок мой любимый. Все цветы, которые растут в саду и на клумбах - очень красивые. Мне нравятся белые хризантемы, красные тюльпаны, простые полевые ромашки. Но мой любимый цветок - это все-таки роза!
Розовые кусты в нашей стране высаживают на клумбах, чтобы украсить улицы и усадьбы. Влюбленные мужчины дарят своим избранницам букеты из этих цветов. Розу недаром считают королевой цветов. Ее лепестки пышные и одновременно нежные. Особенно приятно наблюдать, когда в этих нежных лепестках скрывается капля росы. Она напоминает маленький драгоценный камень.
А какой божественный аромат имеет роза! Только за один аромат этот цветок достоин королевской короны. Он привлекает внимание ярких бабочек, полосатых пчелок. Они запасаются у розы сладким нектаром. Роза дарит окружающему миру не только свою красоту, она к тому же полезна.
Красавица-роза растет на длинном и стройном стебле. Часто эта стебель покрыт острыми шипами. Но это не отталкивает меня от моего любимого цветка. Я понимаю, что роза просто должна защищаться. Было бы очень обидно, если бы такую красоту съели какие-то вредители или домашний скот.Су
ществует множество видов роз: ярко-красные, темно-бордовые, белые, розовые, кремовые, желтые и другие. Ученые даже вывели сорта с черными лепестками! А я среди этого разнообразия люблю именно красные и розовые розы. Хотя белые тоже прекрасны ... Все розы очень хороши, и сложно выбирать среди них лучший сорт.
Я всей душой люблю этот цветок и всегда радуюсь, когда вижу розочки в садах, в букетах или на клумбах.
Розповім, щоб далеко не ходити, про свого діда. Зараз він сидить на чолі великого овального столу у просторій залі свого будинку. За цим столом щороку збирається його велика родина на сімейні урочистості. Діти, онуки, правнуки… Всі ми вважаємо за велику честь знаходитися в цьому домі за одним столом. Сьогодні діду виповнилося 85 років. Знаєте, він дуже гарний: високий, ставний, з абсолютно сивою, але пишною шевелюрою, яскравими синіми очима. Одягнений, як він любить, по моді: модний джемпер та дорогі джинси, замість краватки на ньому елегантна шийна хусточка, яка надає йому трохи легковажного, богемного вигляду.
Мій дід, - всі так вважають, – успішна людина. Все, що він має, заробив своїми власними зусиллями, без участі «сильної волохатої руки». Він народився у глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок – взагалі нічого не було, окрім горя та злиднів. Батько загинув на війні, коли хлопчикові виповнилося шість років, залишивши сиротами чотирьох дітей. Напевно, зайве буде розповідати, як важко йому прийшлося у житті.
Талантів у діда особливих тоді ще не було. Та була в нього одна риса, яка й стала запорукою його життєвого успіху: працелюбність та наполегливість у досягненні своєї мрії. А мріяв тільки про одне – вивчитись. З свого Богом забутого села помандрував він до далекої незнайомої Москви. І там якимось дивом вступив до інституту. Вчитися було страшенно важко. Але здолав і науку. А потім почав працювати за фахом. Чесно працював. Він каже, що це й виявилося найскладнішим – бути завжди чесним і послідовним, ніколи не ставати на хибний шлях, приймати правильні рішення, не шкодувати себе, віддаватися обраній справі. Ось тоді й почав приходити успіх.
Отже, якщо спитати мого діда, в чому він полягає, той життєвий успіх, він вам скаже: працюй, мій друже, і не шукай легких шляхів. Все дуже просто.
Роза – мой любимый цветок. Невозможно пройти мимо розы, не остановив на ней свой восторженный взгляд. Истинная королева – королева цветов. Как полагается настоящей королеве, роза очень стойкая, к тому же, этот цветок с характером – посмотрите на ее шипы. Они защищают ее от случайных прохожих и животных. Какой благоухающий аромат у этого цветка! Он никого не оставит равнодушным. Какие нежные лепестки! Словно алмазы, переливаются на солнце капельки росы на лепестках! Роза- чудное творение природы!
Сочинение про розу
Я долго размышлял над темой произведения. Я не мог решить, какой именно цветок мой любимый. Все цветы, которые растут в саду и на клумбах - очень красивые. Мне нравятся белые хризантемы, красные тюльпаны, простые полевые ромашки. Но мой любимый цветок - это все-таки роза!
Розовые кусты в нашей стране высаживают на клумбах, чтобы украсить улицы и усадьбы. Влюбленные мужчины дарят своим избранницам букеты из этих цветов. Розу недаром считают королевой цветов. Ее лепестки пышные и одновременно нежные. Особенно приятно наблюдать, когда в этих нежных лепестках скрывается капля росы. Она напоминает маленький драгоценный камень.
А какой божественный аромат имеет роза! Только за один аромат этот цветок достоин королевской короны. Он привлекает внимание ярких бабочек, полосатых пчелок. Они запасаются у розы сладким нектаром. Роза дарит окружающему миру не только свою красоту, она к тому же полезна.
Красавица-роза растет на длинном и стройном стебле. Часто эта стебель покрыт острыми шипами. Но это не отталкивает меня от моего любимого цветка. Я понимаю, что роза просто должна защищаться. Было бы очень обидно, если бы такую красоту съели какие-то вредители или домашний скот.Су
ществует множество видов роз: ярко-красные, темно-бордовые, белые, розовые, кремовые, желтые и другие. Ученые даже вывели сорта с черными лепестками! А я среди этого разнообразия люблю именно красные и розовые розы. Хотя белые тоже прекрасны ... Все розы очень хороши, и сложно выбирать среди них лучший сорт.
Я всей душой люблю этот цветок и всегда радуюсь, когда вижу розочки в садах, в букетах или на клумбах.
Розповім, щоб далеко не ходити, про свого діда. Зараз він сидить на чолі великого овального столу у просторій залі свого будинку. За цим столом щороку збирається його велика родина на сімейні урочистості. Діти, онуки, правнуки… Всі ми вважаємо за велику честь знаходитися в цьому домі за одним столом. Сьогодні діду виповнилося 85 років. Знаєте, він дуже гарний: високий, ставний, з абсолютно сивою, але пишною шевелюрою, яскравими синіми очима. Одягнений, як він любить, по моді: модний джемпер та дорогі джинси, замість краватки на ньому елегантна шийна хусточка, яка надає йому трохи легковажного, богемного вигляду.
Мій дід, - всі так вважають, – успішна людина. Все, що він має, заробив своїми власними зусиллями, без участі «сильної волохатої руки». Він народився у глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок – взагалі нічого не було, окрім горя та злиднів. Батько загинув на війні, коли хлопчикові виповнилося шість років, залишивши сиротами чотирьох дітей. Напевно, зайве буде розповідати, як важко йому прийшлося у житті.
Талантів у діда особливих тоді ще не було. Та була в нього одна риса, яка й стала запорукою його життєвого успіху: працелюбність та наполегливість у досягненні своєї мрії. А мріяв тільки про одне – вивчитись. З свого Богом забутого села помандрував він до далекої незнайомої Москви. І там якимось дивом вступив до інституту. Вчитися було страшенно важко. Але здолав і науку. А потім почав працювати за фахом. Чесно працював. Він каже, що це й виявилося найскладнішим – бути завжди чесним і послідовним, ніколи не ставати на хибний шлях, приймати правильні рішення, не шкодувати себе, віддаватися обраній справі. Ось тоді й почав приходити успіх.
Отже, якщо спитати мого діда, в чому він полягає, той життєвий успіх, він вам скаже: працюй, мій друже, і не шукай легких шляхів. Все дуже просто.