Змоделюйте й запишіть складне синтаксичне ціле, розташу вавши речення у відповідній послідовності (вказати номери). Визначте абзаци ( поставивши після відповідної цифри *). Укажіть, до якого типу і стилю мовлення належить текст. 1. «Царственно красива ця земля», - писав колись про неї Бальзак. 2. Тарас Шевченко немало зазнав лиха за неї, але любов до матері-України горіла в його серці невгасимим вогнем, бо «нема на світі України, немає другого Дніпра»! 3. «Я споглядав багато красот землі, - казав він, - але нічого подібного ніде не знаходив і певний, що й не міг би знайти». 4. Повсякчас, навіть коли Україну злії люди робили для її дітей мачухою, і тоді вона залишалася дорогою вірним її синам. 5. Був у захопленні і російський художник Васнецов (П. Панч). *
Переписувати речення не треба. Лише нумерацією показуємо, як виглядає текст. Абзац показуємо зірочкою.​

займенник  — повнозначна  частина мови, яка вказує на  предмети, але не називає їх. відповідає на питання  хто? , що? , який? чий? .

в українській мові займенники характеризуються розрядом, а також у певних розрядах родом, числом, відмінком.конкретне лексичне значення займенників виявляється тільки в контексті, коли мовець співвідносить їх з певними іменниками, прикметниками або числівниками.за значенням і граматичними ознаками займенникові слова поділяють на три групи:

ті, що співвідносяться з іменниками (відпові на питання  хто? , що? )ті, що співвідносяться з прикметниками (відпові на питання  який? чий? )ті, що співвідносяться з числівниками (відпові на питання  скільки? котрий? ) у реченні займенники можуть виконувати різні синтаксичні функції. вони можуть виступати тими самими членами речення, що й іменники, прикметники, числівники.

вулиця мого дитинства

    у кожної людини є найдорожчі місця в житті. для мене — це ву­лиця, на якій я виросла. зараз живу далеко звідти, але завжди пам'я­таю про неї і повертаюся туди.

    це маленька затишна зелена вулиця носить назву «соборна». духмяні грона білих акацій, п'янкий аромат жовтих лип, пухнастий цвіт струнких тополь, чарівні листя кленів — такою запам'яталася моя вулиця.

    наш колишній триповерховий будинок стоїть у затишному місці. у маленькому зеленому дворі багато яскравих квітів.

    запам'ятався мені на нашій вулиці і старовинний білий будинок із колись розкішним, а тепер, на жаль, занедбаним садом. де-не-де збереглися маленькі одноповерхові будиночки в квітучих деревах і густих кущах.

    нещодавно ми з мамою ходили нашою вулицею. початок її веде від дніпра, від нашої улюбленої набережної з красивим пам'ятни­ком — гордим вітрильником. у кінці вулиця знов повертає до річки через відому алею слави.

  яка краса на соборній восени! дерева стоять у багряному, жовто­му листі, яке потихеньку спадає додолу. йдеш по ньому, наче по пре­красному м'якому килимі. з дніпра доноситься свіже повітря. від­чуваєш незвичайний спокій і повне злиття з природою. такий мій рідний куточок у херсоні — вулиця соборна.