Знайдіть додатки, підкресліть і поясніть, від якої частини мови вони залежать і чим виражені. 1.Пархоменко не міг дочекатися вечора (Панч).2. Жінка стала одбирати книжки (Гол.).3. Упав юнак, умер, як жив. Над ним поникли скорбні віти... Він тілом дота затулив, щоб до життя нам шлях відкрити (Сос.). 4. Любив засипати на возі і любив, коли віз зупинявся коло хати в дворі і мене переносили сонного в хату (Довж.).5. Навіть сусідам хотілося сміятись. Нікому не хотілося плакати (Довженко).
Бути свободним – це розуміти свободу. А потім діяти. Свобода – це здатність людини чинити у відповідності до власних бажань, інтересів, цілей на основі знання про об’єктивну дійсність. Свобода – це можливість вибору варіантів подій. Відсутність вибору дорівнює відсутності свободи.
Найбільшої свободи людина досягає, коли свобода є вибір самого себе, що по суті, покладає на саму особистість відповідальність за своє життя і за те, що відбувається в світі. Саме тому так важливе ставлення особистості, оцінки того, що відбувається навколо. Саме тому свобода є фундаментальною характеристикою людського життя. Медард Босс (фахівець з психології) вказує, що свобода це не те, що людям належить, це є те, ким (чим) ці люди є. Поняття свободи пов’язано з поняттями необхідності, залежності-незалежності, відповідальності. Людина – це не інструмент природи. Людина володіє свободою вибору і одноосібно несе відповідальність за те, що з нею відбувається. Люди вільні обирати будь-яке життя, а наші реалії (буття) – це ставлення до того, що відбувається. Тому мало говорити правильні речі, треба правильно діяти. «Я вільний» означає «Я відповідальний за власне буття» (Еріх Фромм). До речі, одно з версій походження слова свобода йде до давньоіндійських слів «svo» — свій и «poti» — хазяїн.
Объяснение:
Актуалізація опорних знань
Ускладнення речень
однорідними
членами
Іроси, і птиці,
ітрави з зорею
вітають мене
(В. Сосюра).
відокремленими
членами
Я люблю українське село, повне шуму, повне
дум
(В. Сосюра).
звертаннями
Сонце! Сонце!
Це тебе, довіч-
ний світе, стрі-
ваючи, вітає земля
(Панас Мирний).
вставними
компонентами
Правда, Чіпка мій моторний, удатний
(Панас Мирний).
вставленими
компонентами
Радика мама
(тата в нього не було) була вчителька музики
(Ю. Яновський).
6.6.1. Речення з однорідними членами та їх пунктуаційне оформлювання
Актуалізація опорних знань
Уреченні можуть бути не тільки члени речення, з’єднані між собою підрядним зв’язком узгодження, керування, прилягання), але й члени речення, які з’єднані сурядним зв’язком і утворюють у реченні ряди (групи) з кількох рівноправних, незалежних один від одного членів, тобто утворюють ряди однорідних членів речення.
Однорідними називаються члени речення, які з’єднані сурядним зв’язком, стосуються одного
й того самого члена речення, належать до однієї й тієї ж частини мови, відповідають на те саме питання і характеризують предмет (дію, явище) з одного боку: Серед хвиль і піни, й шуму чайка утлая несеться (П. Тичина).
ПАМ’яТкА!
1. Нерідко однорідні члени речення мають при собі залежні (пояснювальні) слова, тобто є поши-
реними: Дніпрогес з його крилатими щоглами, могутньою греблею, арками мостів відпливав вдалину
(М. Бажан).
2.Іноді в реченні може бути не один ряд однорідних членів речення, а два і більше.
3.Однорідні члени речення з’єднуються один з одним або інтонацією та сурядними сполучниками,
або (рідше) тільки інтонацією: Кожна професія цікава, потрібна, захоплююча (О. Копиленко).
Атим часом місяць пливе оглядати і небо, і зорі, і землю, і море (Т. Шевченко).
4.Неоднорідними є означення, які характеризують той самий предмет з різних боків: Я на гору круту крем’яную буду камінь важкий підіймать (Леся Українка).
5.Однорідними означення є тоді, коли:
а) перше з них підсилюється або уточнюється другим і дальшими означеннями:
Високо серед неба стояв ясний, блискучий, повний місяць (І. Нечуй-Левицький);
б) коли означення стоять після означуваного слова:
Він, упевнений, рішучий, серйозний, вирішив підкорити цю гору;
в) коли в ролі означень виступають означення-синоніми або означення-антоніми:
Ми не пропаща, а чудесна сила (М. Стельмах).