Знайдіть складне речення із сурядним і підрядним зв’язком. А Люблю життя, де повно сонця й грюку, і ця любов моя на сто століть! (Д. Павличко).
Б І ламалося гілля на дереві, і зривалося листя, і далеко гонив його вітер в сумнеє поле (С. Васильченко).
В Не всі стародавні греки були афродітами, геркулесами, аполлонами, але в них був ідеал краси, і вони бачили її в різних проявах, увічнювали її (О. Довженко).
Г Помиляється той, хто гадає, що з одержанням свідоцтва чи диплома кінчається період навчання (Я. Панч).
Укажіть складне речення зі сполучниковим сурядним і безсполучниковим зв’язком.
А Тихо в лісі: повітря не дихне, ніщо не шеберхне (М Коцюбинський).
Б Повіяв злегка вітерець, і озвалися гаї, затріпотіли осики, зашуміли верболози, ріка скинула з себе дрімоту разом з сивуватим туманом (І. Цюпа).
В І летять гуси, і летять журавлики, і літа мої листом осипаються (Б. Олійник).
Г Найогидніші очі порожні, найгрізніше мовчить гроза, найнікчемніші дурні вельможні, найпідліша брехлива сльоза (В. Симоненко).
Знайдіть складне речення зі сполучниковим підрядним і безсполучниковим зв’язком.
А Над притомленим завороженим степом стояла така тиша, що було чути, як знизу дихає колос, як згори випадають роси і місячна обніж (М. Стельмах).
Б Тихо в полі, гай темніє, наступає літній вечір ([Л.. Українка).
В Таке моє давнє правило: ніколи не шкодувати за тим, чого не можна повернути (О. Гуреєв).
Г Хто чує себе лиш, хто тільки для себе співа, той не ввійде в майбутнє, не прийме сучасне (М. Рильський).
Знайдіть складне речення зі сполучниковим сурядним і підрядним та безсполучниковим
зв’язком.
А Коли осінь вмирає на сивому-сизому вітрі, ми старієм на рік, і немає на долю управи (Б. Олійник).
Б Небо по-літньому квітчасте: по небосхилу, де збились у веселий табунець білі хмарки, воно було темно-блакитним (М. Карплюк).
В Надвечір хуга втихла, хмари на заході почервоніли, сніг стужавів і гостро заблищав, а повітря стало таким прозорим, що було далеко видно голі дерева понад шляхом (Гр. Тютюнник).
Г Відскрипіла возами осінь, на санях від’їхала зима, і вербовим човником до бродів прибилась весна (М. Стельмах).
Укажіть безсполучникове складне речення.
А Біжить стежина в сад у зарості малини, яка дозріла вже і запахом п’янить (Л. Талапай).
Б Дрімає сад і гостро пахне м’ята (В. Сосюра).
В Грядка була невелика, пообіч неї на межах лежали купки старого, почорнілого од моху каміння (Г. Тютюнник).
Г Запахи фарб злегка паморочили голову і хвилювали, як хвилюють пахощі квітів, навіваючи спогади чи пробуджуючи уяву (
П. Гуріненко).
Укажіть складне речення зі сполучниковим сурядним і безсполучниковим зв’язком.
А Навкруги тиша; скрізь ясно; з поля вітерець віє; з гаїв холодок дише (Марко Вовчок).
Б А хмара находить, і грім гуркотить, і блискавка хижо моргає Дніпрова Чайка).
В Розвели нас дороги похмурі, і немає жалю й гіркоти, тільки часом у тихій задумі випливаєш з-за обрію ти (В. Симоненко).
Г І пригадалося йому дитинство: над водами хиляться лози, лелека пливе в висоті (М Рильський).
Мабуть, кожен із нас бачив лебедів… Ось і мені поталанило. Довго милувалася ними, адже це найпрекрасніші птахи. Вони дуже ніжні, вірні, турботливі. Дивилася на них — і пригадала бабусину розповідь про лебедину вірність. Ішлося в ній про молоду пару лебедів. Вони шукали місце, де б звити гніздо. Хотіли потоваришувати з іншими птахами та оселитися біля них на озері. Але місця було обмаль. Зав’язалася бійка зі старшою парою. Молодий лебідь зі своєю лебідкою все ж змушені були поступитися й покинути озеро. Вони ледь-ледь долетіли до болота. Там оселилися.
Лебідка весь час доглядала пораненого друга. Пара жила в любові, злагоді й турботі одне про одного. Згодом у них з’явилися лебедята. Здавалося б, усе добре, та лисиця давно нагострила зуби на птахів. Якось вона хитрістю вполювала лебедя. Допоки лебідка шукала свого коханого, руда поласувала лебедятами… Від горя лебідка піднялася високо в небо, глянула востаннє на місце, де була щаслива, і, склавши крила, кинулася каменем додолу… Вона померла, бо не вміла та не хотіла жити без своєї сім’ї.
...Лебеді ладні віддати життя задля своїх рідних. Чимось вони нагадують мені наших бабусь, котрі піклуються про нас та здатні задля нашого щастя, радості пожертвувати навіть власним життям. Я пишаюся, що в мене є такі бабусі: турботливі, щирі, люблячі та найкращі в світі.