Знайдіть у тексті сполучники. визначте, до якого розряду за функцією вони відносяться. вислів «вийти на вулицю» означав «з'явитися на люди», «показатися людям». вулиця не тільки обнародувала суспільне життя кожного її мешканця, а й дисциплінувала, якщо хочете, - зобов'язувала«не виносити сміття», не бути «на людських язиках»,тобто заручитися гарною славою про себе. дівчата, виходячи на вулицю, неодмінно переодягалися, чепурилися. проходячи повз гурт, кожен намагався «виявити себе» - чемно вітався, розпитував про життя-буття, здоров'я, й неодмінно складалася думка про людину: «дивись, яка чемна дівчина», «от гарний хлопець у павлюків», і вже убивче, зневажливе: «пройшов вовкулакою», «несеться, що й землі під носом не бачить» . для вулиці були свої, що їх ніхто не міг змінити, закони й традиції. іноді вони, правда, переростали усталені межі, почасти робили з мухи слона, народжувалися домисли й плітки, але жили вони недовгим життям, - на зміну приходили, утверджувалися здорові норми контролю й самоконтролю. недарма казали: «не вулиця свиню псує, а свиня вулицю! ». вулиця була й місцем спілкування літніх людей. у вільний від роботи час і свята на ній завжди збиралися бабусі й дідусі, котрі, присівши на колоди, вели розмови, згадували, олюднювали новини. тому кожен господар намагався тримати в охайності колохатню частину вулиці - замітав моріжок, чинив тин, висаджував квіти й дерева. це була своєрідна візитка вдатливості господаря й господині, їхніх дітей(за в.скуратівським).
- І тобі добрий, Галю! Як ся маєш?
- Я повертаюся з чудової прогулянки!
- О, розкажи мені, будь ласка, де ти сьогодні гуляла?
- Сьогодні мої дядька та тітка узяли мене з собою на прогулянку до весняного лісу.
- Чудово! А як воно там, у лісі?
- Там так гарно, ти собі просто не уявляєш! Навкруги зелено, листячко на деревах таке свіже, молоде! Пташки цвірінькають! Навіть соловейка почули, він співав у кущах!
- А квіти, квіти там зараз є?
- Авжеж! У лісі зараз багато різних квітів: блакитні, жовтенькі, біленькі… Шкода, що я не знаю, як вони усі називаються.
- А що тобі сподобалося найбільше?
- Конвалії, звісно! Ці квітки я ні точно з чим не переплутаю! Вони такі ніжні…
- Я щиро заздрю тобі, подруго!
- А як ти провела день? Тим ходила кудись на прогулянку?
- Ходила, авжеж! По нашій вулиці. Туди-сюди, туди-сюди…
- Знаєш, Катю, якщо ми ще раз вирушимо до лісу, я обов’язково по щоб тобі теж дозволили піти з нами!
- Це було б чудово! Ой, я так вдячна тобі!
Якось я ненадовго пішла з дому , щоб купити їжі . Мій непосидючій друг в квартирі перевернув все з ніг на голову . Коли я прийшла я була у розпачі , адже скоро повинні були повернуутися батьки .
Я дуже швидко прибрала . І батьки навіть на подумали про такий випадок прийшовши додому .
Зараз пухнастий клубочок дуже слухняний. :)