Умене є маленьке цуценя, воно грайливе та забавне, але воно не завжди було таким. деякий час назад я знайшов(ла) його на вулиці, в кутку, біля свого дому. цуценя було налякане і не хотіло виходити до мене. я незнав(ла) що робити, прийшов додому засмучений. мама запитала в мене що трапилось і я їй все розповів. вона дала мені трохи їжі з обіду і сказала спробувати ще раз. звичайно ж я не був впевнений що вмене щось із цього вийде, але сподівався. я одразу побіг до нього, положив перед ним їжу і тохи відійшов, щоб знову не злякати. довелося торохи зачекати доки воно мені повірило, но коли це сталося я був найщасливійшою людиною у світі. тепер цуценя жеве у мене гарно їсть і грається зі мною, а я сподіваюсь, що воно забуло про ті події що сталися з ним і на завжди залишиться таким щасливим і забавним цуценям.
Люба бабусю!
Пише вам онук Iванко. Я одержав вашого листа,
де ви пишете про свої життеві клопоти. Мені дуже
шкода, що можу лише зрідка з вами бачитись, що
так мало, і тільки на канікулах, допомагаю вам по
господарству. Сподіваюся, швидко настане літо, і
я приїду до вас. Гадаю, ви теж мене дуже чекаєте.
Хочу трохи розповісти про свої справи. Я
навчаюся на «відмінно». А ще відвідую спортивну
секцію, вчуся грати на гітарі. Бабусю, коли я до
вас приїду, то співатимемо наші улюблені пісні
під гітару.
На Новий рік та Pіздво ми, на жаль, до вас не
приїдемо, тому що поїдемо відпочивати
Карпати. Тож я попередньо вітаю вас із цими
чудовими святами.
Бувайте здорові, люба моя бабусенько! Ми з
татом і мамою міцно Вас обнімаємо.
Ваш онучок Iванко