Зняти риски
Коли моє не в/лад, то я з своїм на/зад (П. Гулак Артемовський). 2. Той, хто з/першого
кроку починає шкодувати, що вирушив на/гору, не/здатний здолати і не/великого пагорба
(Тибетське прислів’я). 3. По/ волі ж і піду, як тільки схочу, ні/хто ні/чим мене тут
не/прив’яже! (Леся Українка) 4. Хто нахабно преться в/гору, той з ганьбою гепне долу
(Англійське прислів’я). 5.«Мені однаково треба було в/низ»,— сказав той, що впав зі/сходів
(Шведське прислів’я).
Весняну пору ми чекали довго. Всім вже набридло кутатися в теплі шуби, дублянки і пальто. Хочеться вільно гуляти на вулиці, виїжджати з батьками на природу. Всі вже скучили по зеленій травичці, по листочках на деревах, за кольорами на клумбах.
І ось, нарешті, підталий сніг став зменшуватися день від дня. Вчора я визирав вранці у вікно, і бачив, що він ще лежить на даху магазина. А сьогодні снігу на даху вже не стало! Земля оголилася і з’явилися на світ божий перші зелені паростки. Я люблю гати за ними, люблю перевіряти, як вони стають більші день від дня.
Дні стають довшими, і тому можна більше часу проводити на свіжому повітрі. І вечора вже тепліші, можна прогулюватися, а не ховати носи в теплі коміри і мчати додому. Люди вже не так квапляться додому, як в зимові холоди. А у дворах грає безліч дітей.
Бруньки на гілках дерев і на кущах поступово набухають під весняними дощами і розкриваються. Клейкі листя вибираються назовні, під сонячні промені. Ці молоді листочки дуже яскравого і світлого зеленого кольору! Такого кольору більше ніде не побачиш, він, напевно, придуманий тільки для весняних листочків.
Радіє природа, дзвінко щебечуть пташки, у дворах заливисто гавкають собаки. Радіють і люди теж. Весна всім несе оновлення !