Зняти риску, записати прислівники По/вашому, десь/то, будь/де, повік/віки, далеко/далеко, по/восьме, казна/звідки, по/давньому, ледве/ледве, казна/куди, як/небудь, по/доброму, навіщо/таки, мало/помалу, по/козацьки, хтозна/скільки, звідки/таки, хтозна/як.
Дієслова доконаного виду
Означають дію, завершену в минулому, або дію з вказівкою на її завершеність у майбутньому. Відповідають на питання що зробити? (що зробив? що зроблю? що зробиться?)
списати, списав, спишу, спишеться
Дієслова недоконаного виду
Означають незавершену дію без вказівки на її результат у минулому, теперішньому чи в майбутньому. Відповідають на питання що робити? (що робив? що роблю? що буду робити? що робиться? що робитиму?)
писати, писав, пишу, писатиму, пишеться
Объяснение:
Источник: http://8next.com/umova/1961-umova_138.html
Надеюсь, более менее понятно. Доконаний вид = действие закончилось/закончится, недоконаний = действие не закончилось
Третьокласник
«А в якому ж ти класі?.. От збіг! І моя Шурка в третьому»
Любив пограти у футбол
«А Шурко хотів сидіти поруч з Сєвкою, або з Толею, або ж з кимось зі своїх друзів-футболістів».
«Він подумав, що тепер лікарі, напевне, надовго заборонять йому грати у футбол. З жалю до самого себе Шурко тихо заплакав».
«Лежи спокійно, то згодом зможеш знову грати в футбол».
Галасливий, недисциплінований
«Не треба було йому в перший день так галасувати, хвилюватися і розмахувати руками».
«Та Шурко не вгамовувався».
«Шурко найбільш недисциплінований у класі і тому мусить весь час бути в неї перед очима».
Сердитий
«Це було просто нестерпно. Покличе його хто-небудь — неодмінно вона відгукнеться, її кличуть — він біжить».
Несправедливий, ображає дівчинку, робить шкоду
«І потихеньку Шурко став мучити Шуру. Засуне її підручник куди-небудь під парту, і вона потім усю перерву шукає його».
Прозиває дівчинку, задеркуватий
Відтоді Шурко став називати Шуру «Айболитькою».
Недолюблює лікарів, боїться лікування
«Шурко терпіти не міг лікарів».
«І досі мурашки пробігають у нього по спині, коли він згадує про бормашину».
«Отож лікарі для Шурка були найнеприємніші люди на світі».
«У школі Ольга Борисівна одразу помітила, що Шурко занедужав, але він сказав, що в нього «просто поганий настрій»».
«От якби всі лікарі були такі... добрі. їх ніхто б не боявся».
Любить активність, рух
«Опустився на подушку і глибоко зітхнув. І хоча все найстрашніше було вже позаду, Шуркові чомусь раптом стало дуже сумно і тужливо».
Розгублений, здивований
«Хлопчик від несподіванки здригнувся, повернув голову і оторопів. Край ліжка стояла Шура».
Мало терпіння до навчання
«Шуркові набридло читати книжку, яку передала йому мама, і він дивився у вікно».
«На підвіконні стрибали і голосно цвірінькали горобці. Шурко з цікавістю стежив за ними».
Радісний, щасливий з друзями, оцінив силу дружби
«Шурко навіть голосно засміявся від радості. Як добре мати хороших, вірних друзів!».
«Вони обернулися разом, як по команді, не знаючи, кого з них кличуть. Потім подивилися одне на одного і... засміялися, дружно і весело».
Цитатна характеристика Шури.
Третьокласниця
«І моя Шурка в третьому».
Мовчазна, смішна
«А поруч нього мовчазне дівчисько в окулярах».
«У великому дорослому халаті, з закоченими рукавами, — ще більш смішна й незграбна ніж завжди».
Старанна
«Просто зошит з чистописання, а не людина!»
Не жаліється на Шурка
«Але — дивна річ — Шура ніколи не скаржилась на нього вчительці».
Терпляча, неконфліктна
«Тільки зниже плечима, відвернеться і промовчить».
«Відтоді Шурко став називати Шуру «Айболитькою». Але вона так само не звертала на це ніякої уваги».
Тиха, соромлива
«А я... лікарем, — тихо і засоромлено проказала Шура».
Добра, милосердна, доброзичлива
«Ну, бувай, видужуй».
Схвильована, співчутлива, чуйна
«Знаєш, ми всі в класі так переживали, так переживали, коли взнали, що в тебе апендицитна операція... — Шура говорила швидко-швидко, ковтаючи слова і хвилюючись»
Рішуча
«Вона зовсім не була схожа на ту мовчазну старанну шкільну Шуру».
«А то, коли вона взнає, що я була, вона мені дасть».
Догадлива
«А я відразу здогадалась, що ти тут. Адже це лікарня «швидкої до
Товариська
«Ач ти яка! Молодець! Оце товариш! Ти з нею давно дружиш? — спитав Шурків сусіда, лисий чоловік з чорними кошлатими бровами».
«На підвіконня лягли дві руки, потім показалась зелена фетрова шапочка, окуляри, і хлопчик впізнав... Шуру».
«Потім подивилися одне на одного і... засміялися, дружно і весело».
«Ми про тебе все знаємо від Шурки Лебедєвої».