Зробіть лексичний аналіз поданного тексту: виділіть загальновживані слова, історизми, архаїзми, авторські неологізми (оказіоналізми). З якою метою їх ужито?

Мій дід Михайло був храмостроїтель. Возводив храми себто цілий вік. Він був чернець, з дияволом воїтель, печерник, боговгодний чоловік. Він був самітник. Дуже був суворий. Між Богом — чортом душу не двоїв. І досі поминають у соборах: храмостроїтель Михаїл. Жив у землі, мовчущий не во злобі. Труждався сам, нікого не наймав. Він працював до поту на возлоб'ї і грошей зроду шеляга не мав. Ті тридцять срібних теж були грошима. Це гріх. Це сльози діви Міріам. Він був святий. Він жив непогрішимо. І не за гроші будував свій храм. Різьбив вівтар, збивав тесові паперті, клав палець свічки тиші на вуста, де з малювань, тонких, як листя папороті, світився лик розп'ятого Христа. Він ставляв хори, амфори й амвони. В єпархію по ладан дибуляв. А щоб кращіше бамбиляли дзвони, шпіальтеру до міді добавляв. Він баню зводив, не зійшовши з місця. Він бляху в ромби краяв, мов сатин, коли стояв над келією місяць, блідий, як німб, загублений святим. Тягав каміння — мурувати брами. Стругав божник... За північ не куняв... І так, у мислях збудувавши храми, торгующих із храму виганяв.

Етикет розмови по телефону

По телефону ми говоримо дуже багато. Не важливо, чи доводиться основна частина розмов на службові справи або справи сімейні, тут також необхідно дотримуватися кодекс норм поведінки. Почнемо з того, що якщо ви перебуваєте на самому піку емоцій, не піднімайте телефонну трубку, щоб подзвонити. Ваша агресія може бути невиправданою, необхідно заспокоїтися і розібратися в ситуації. Ваші б'ють через край позитивні емоції також можуть виявитися не під масть співрозмовнику, який може бути або зайнятий важливою справою, або переживати якісь неприємності.

Объяснение:

Коли мені в школі задали написати твір про мою улюблену пору пору, я вагався недовго. Так, мені подобається золота осінь, білосніжна зима. Я також люблю весну, коли навколо буяє зелень та квітують дерева. Але моя найулюбленіша пора року – це літо!

Особливо я люблю прихід літа. Це пора, коли спека та задуха ще не владарюють над містами та селами. Навкруги багато квітів. Ще навіть білі «свічки» на каштанах світяться. Вечорами тепло, але повіває свіжий вітерець. Не сидиться вдома, хочеться гуляти, веселитися. І люди навколо відчувають щось подібне: у всіх святковий, піднесений настрій.

Під час літніх канікул можна досхочу порадіти життю: мандрувати, купатися на пляжі, грати в футбол, баскетбол або бадмінтон, кататися на велосипеді. Є час читати всі книжки, які заманеться, а не тільки за шкільною програмою. Є час вільно посидіти за комп’ютером, але цим не варто захоплюватися. Адже надворі стоїть прекрасна пора року, не можна втрачати ані хвилини!

Звичайно, влітку часто буває спекотно та незатишно, особливо в великому запиленому місті. Але мені аж ніяк не хочеться проміняти це надмірне тепло на зимні холоди та теплі валянки! Літня спека тільки нагадує про те, що потрібно облагороджувати місто, висадити дерева для затінку.

Літо подобається мені не тільки тому, що влітку я зазвичай відпочиваю на канікулах. В цю пору року родюча природа така щедра на свої дари: овочі, фрукти, ягоди. Першою достигне черешня. Потім доспіє темна солодка вишня, а далі… Сонячні абрикоски, червонобокі яблучка, виноград, сливи… Справді, я люблю літо за те, що з-поміж інших пір року воно найщедріше до людини.