Пряму мову передають розповідними, питальними, спонукальними та окличними реченнями.
Слова автора супроводжуються розповідною інтонацією. Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, вони вимовляються з пониженням голосу й невеликою паузою:
1. Він посміхнувся з поблажливою зверхністю (слова автора): «Життя, воно навчить… Навчить калачі з маком їсти»(О. Гончар)
Слова, що стоять після прямої мови, вимовляються трохи прискорено і з пониженням голосу : «А тепер розкажи нам, Нателло? – усміхаючись говорив інженер, - як ти відкрила Оленяче джерело?» (О. Гончар).
Слова автора, що стоять у середині прямої мови, ділять речення на три частини. Перша частина прямої мови вимовляється з підвищенням голосу, друга – залежно від мети висловлювання, а слова автора виділяються паузами з обох боків і вимовляються з інтонацією вставних слів, із зниженням голосу в кінці:
Пряму мову передають розповідними, питальними, спонукальними та окличними реченнями.
Слова автора супроводжуються розповідною інтонацією. Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, вони вимовляються з пониженням голосу й невеликою паузою:
1. Він посміхнувся з поблажливою зверхністю (слова автора): «Життя, воно навчить… Навчить калачі з маком їсти»(О. Гончар)
Слова, що стоять після прямої мови, вимовляються трохи прискорено і з пониженням голосу : «А тепер розкажи нам, Нателло? – усміхаючись говорив інженер, - як ти відкрила Оленяче джерело?» (О. Гончар).
Слова автора, що стоять у середині прямої мови, ділять речення на три частини. Перша частина прямої мови вимовляється з підвищенням голосу, друга – залежно від мети висловлювання, а слова автора виділяються паузами з обох боків і вимовляються з інтонацією вставних слів, із зниженням голосу в кінці:
«Мамо! – радісно закричав хлопчина, зриваючись нагло з довгої задуми. - Знаєш, мамо що?» (Б. Лепкий)
1. Ніщо ніколи не минає марно (Б. Олійник).
2. Отам лиш, де
Господь тебе посіяв, розквітнуть мус..ш, більше аніде (Л. Степовичка).
3. (Не) зможу анікроку я по чужій землі - не виживе душа
(Ю. Каплан). 4. Не хочу я ні вічності, ні слави (Л. Костенко).
5. Величі справжній не треба спиратись на плечі нікчем
(В. Симоненко). 6. Ніде не видно було ні живої душі (І. НечуйЛевицький). 7. Хто хоче жить, ніколи не помре (В. Симоненко).
Правопис "ні" разом
Правила Приклади
у заперечних займенниках і прислівниках: ніхто, ніякий, ніде, нікуди, ніяк
якщо слово без ні не вживається
Правопис "ні" окремо
якщо вживається для заперечення наявності
предмета чи ознаки, а також в стійких
словосполученнях без дієслова-присудка ні краплини; ні се ні те; ні на макове
зерно; ні так ні сяк
якщо виступає повторювальним сполучником
із заперечним єднальним значенням Не люблять кайданів ні слово, ні ідея
(М.Рильський)
із займенниками та прислівниками,
від яких відокремлюється прийменником ні в кого, ні при чому, ні в скількох