Зробіть повний синтаксично-морфологічний аналіз речення . Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічно живу і нову і мову її солов’їну.
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.
5 - 9 классы Українська мова 18+9 б Контрольная работа «Правопис прислівників»
1. Визначити рядок, у якому в усіх прислівниках уживається нн.
А Фактично, несподівано, екзоти..о, безум..о.
Б Збагне..о, неви..о, синхро..о, щоде..о.
В Стрима..о, горизонталь..о, сніж..о, зара..о.
Г Грозя..о, голос..о, зливова..о, доблес..о.
2. Визначити рядок, у якому в усіх прислівниках у кінці вживається і.
А Навпереваг.., навперейм.., навпомацьк.., навприсядк.. .
Б Навскок.., супрот.., вширшк.., потайк.. .
В Нараз.., навхільц.., нарівн.., ополуноч.. .
Г Нізвідк.., наскільк.., навпак.., лежач.. .
3. Визначити рядок, у якому прислівники без не не вживаються.
А Неабияк, недаром, невибагливо, негоже.
Б Недавно, нетерпляче, неслухняно, нетепло.
В Несамохіть, небагато, нескучно, нехолодно.
Г Невідь-як, невмисно, незабаром, нещодавно.
4. Визначити рядок, у якому всі прислівники пишуться разом.
А Від/тепер, на/далі, з/висока, на/двоє.
Б По/двоє, по/іншому, в/цілому, аби/хто.
В Без/відома, на/сміх, до/речі, в/основному.
Г Десь/то, по/суті, з/болю, уві/сні.
5. Визначити речення, у яких усі прислівники пишуться через дефіс.
А Степан розпитував вряди/годи в перехожих дорогу (В. Підмогильний).
Б С/переду Дніпро мов спинився в несподіваній затоці, оточений право/руч, ліво/руч зелено-жовтими передосінніми берегами (В. Підмогильний).
В Чорне море хмар наче в/останнє висить між небом і землею (О. Турянськии).
Г Весілля справляли по/старосвітському (Ю. Яновський).
6. Визначити рядок, у якому від усіх прикметників утворюються прислівники на е.
А Слухняний, глухий, вільний, лячний.
Б Нетерплячий, хороший, блискучий, добрячий.
В Квапливий, мокрий, новий, недавній.
Г Низький, поголовний, палкий, прудкий.
7. Визначити у кожному рядку «зайве» слово. Свій вибір обґрунтувати письмово.
1 А Стара..о. 2 А Вічн.. . З А Докуп.. .
Б Безвітря..о. Б Боляч.. . Б Завдяк.. .
В Благослове..о. В Блискуч.. . В Звідт.. .
Г С я. Г Хорош.. . Г Сьогодн.. .
8. Установити відповідність між прислівниками і правилами їх правопису (всі прислівники)
А Спокон/віків. 1 Разом.
Б Без/угаву. 2 Через дефіс.
В До/несхочу. 3 Окремо.
Г Як/таки.
Д В/міру.
Е Рано/раненько.
Ж З/разу.
9. Від числівника четвертий утворити два прислівники так, щоб один писався разом, другий — через дефіс. Скласти з ними речення.
Объяснение:
Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.