зрада людини-це самий росповсюдженний вид зради.ти можеш довиряти людины,а потым виявиться.,що вона просто користувалася тобою.дуже часто зраджують друзы.в стосунках чоловыка та жынки теж э ця зрада.
иноди люди не задумуються про те,що буде.ось и коли люди зраджують,де хто просто не розумыють,що залишаться без нычого,потым будуть себе винити.зраджують люди по выпадковосты,або примусово.
завжди в житты потрыбно шукати ту людину яка не образить тебе,а навпаки будде тыльки з тобою.
людина яка не зрадить дуже чесна,та хороша.
давайте жити без
простите что без украинских букв и просто на панеле нету украинского))
Від тихого лісу віяло тривогою.Ще досі біле небо враз стало чорним, роздався гуркіт грому. Я піднявся на невеликий пагорб краще роздивитися дорогу. Мій навігатор крутив стрілкою у різні боки неначе кажучи:"Хлопче, чого стоїш? Ноги в руки і біжи куди очі бачать!". Тоді я й схаменувся. Дременув кудись в ліс. Малесенькиі краплі дощу сікли мені обличчя , але я не зупинявся. Спинились мої ноги , як тільки побачив сухеньку малу хатину біля озера. Спалах , гуркіт жахливого грому , іще спалах... Не знаю, що відбулося , але зранку я прокинувся у хатині , біля мене сиділа із чашкою в руках старенька бабуся...
зрада
\\дуже багато людей зраджують.
зрада це порушення вырности.
людина може зрадити батькывщину.пыти проти неии.
зрада людини-це самий росповсюдженний вид зради.ти можеш довиряти людины,а потым виявиться.,що вона просто користувалася тобою.дуже часто зраджують друзы.в стосунках чоловыка та жынки теж э ця зрада.иноди люди не задумуються про те,що буде.ось и коли люди зраджують,де хто просто не розумыють,що залишаться без нычого,потым будуть себе винити.зраджують люди по выпадковосты,або примусово.
завжди в житты потрыбно шукати ту людину яка не образить тебе,а навпаки будде тыльки з тобою.
людина яка не зрадить дуже чесна,та хороша.
давайте жити без
простите что без украинских букв и просто на панеле нету украинского))
Від тихого лісу віяло тривогою.Ще досі біле небо враз стало чорним, роздався гуркіт грому. Я піднявся на невеликий пагорб краще роздивитися дорогу. Мій навігатор крутив стрілкою у різні боки неначе кажучи:"Хлопче, чого стоїш? Ноги в руки і біжи куди очі бачать!". Тоді я й схаменувся. Дременув кудись в ліс. Малесенькиі краплі дощу сікли мені обличчя , але я не зупинявся. Спинились мої ноги , як тільки побачив сухеньку малу хатину біля озера. Спалах , гуркіт жахливого грому , іще спалах... Не знаю, що відбулося , але зранку я прокинувся у хатині , біля мене сиділа із чашкою в руках старенька бабуся...