1. Талант мужності і співчуття. (С. Васильченко завжди був шляхетною, інтелігентною людиною, відданою обов'язку. Пережив революцію і громадянську війну, писав твори про дітей, вчителів, про потяг народу до світлого життя та щастя. Неодноразово письменник підкреслював, що прагне писати твори "меншим розміром, більшим змістом". Тому саме новела стала улюбленим жанром письменника.) 2. Степан Васильченко - майстер малих жанрів прози. (С. Васильченко - майстер короткої новели та невеликої повісті, в основі яких лежить психологічний конфлікт. Умовно новели письменника можна поділити на такі групи: 1) життя села та його соціальні настрої; 2) школа, діти і вчителі; 3) трагедія народних талантів; 4) викриття імперіалістичної війни. Його проза відрізняється своєю щирістю, душевністю, доброзичливим гумором, тонким психологізмом, внутрішньою делікатністю. Головна ознака їх - бути гранично правдивими до життя.) 3. Повість "Талант" - твір про долю таланту з народу. (С. Васильченка завжди хвилювала тема талановитої людини з народу. Головною проблемою повісті "Талант" є трагічна доля народних талантів, а саме талант Тетяни - співачки - і трагізм її долі в тогочасному суспільстві. Смерть героїні повісті - це звинувачення суспільства. У письменника болить душа, що талановита українська молодь зростала у неуцтві і темряві, не маючи доступу до освіти і культури.) III. Степан Васильченко - класик нашої літератури. (Поезія оповідань письменника в їхній людяності, стислості, емоційності, душевності. Його твори сповнені віри в завтрашній день України, яку письменник дуже любив.)
«Людина – найвеличніша з усіх істот. Людина – найнещадніша з усіх істот. Людина – найпідліша з усіх істот…» (І. Багряний)
Я підтримую думку автора. Дійсно, людина – це найцікавіша й найзагадковіша істота на планеті. Вона може бути доброю і водночас поганою, щирою і підступною, життєрадісною і мстивою.
Упродовж всього життя людина виявляє себе з різних сторін. На роботі вона сувора та принципова, у сім*ї лагідна та добра, з друзями весела та доброзичлива… Життя змушує підлаштовуватись до різних умов і життєвих обставин. З одного боку, це добре, адже людина вміє де треба показати характер, а де не треба – промовчати. Але з іншого... Іноді люди настільки часто міняють свою поведінку, що забувають якими вони є насправді. Та і оточуючим складно зрозуміти справжню сутність такої людини.
Яскравим прикладом є одна з героїнь твору Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім*я» Маруся Кайдашиха. До незнайомих людей ставилася зверхньо, з панами була доброю й лагідною, а з невістками суворою та злою. Вона швидко могла змінити своє ставлення до людини, якщо б побачила, що дружба з тією особою може бути вигідною для неї. Це видно у звертаннях до Мотрі: «моє золото», «серце», «дитя моє», а згодом: «Це не Мотря, а бендерська чума»… Така людина неоднорідна, і в будь-який момент може підставити іншого заради своєї шкури.
Людина – це не книга,яку можна прочитати чи вивчити. Багато психологів намагались і зараз намагаються дослідити нашу поведінку. Утім, я думаю, це неможливо. Люди – найнепередбачуваніші створіння на Землі. Наші вчинки іноді ніяк не можна пояснити чи виправдати. Прикладом цього може слугувати герой твору Миколи Хвильового «Я (Романтика)». Хіба можна було передбачити,що він, котрий так натхненно звеличував образ своєї матері, безпощадно вб*є її? Як можна виправдати цей вчинок? Після цього він ніколи не стане щасливим. Сліпа віра в абстрактну ідею перетворила його на монстра тоталітарного режиму. І хоча, з самого початку герой твору розуміє,що своїми ж руками заганяє себе у глухий кут, він не зупиняється у руйнуванні доль людей,зокрема і своєї власної.
Можливості людей безмежні. Протягом всього існування, ми повністю змінити життя на планеті, фактично змусили її працювати на нас. Людина винайшла ліки, машини, електрику, Інтернет… Ті речі, без яких ми зараз не уявляємо свого життя, ніколи б не з*явились на світ, якби не було б тих геніїв, завдяки яким ми маємо все це добро. Але вже неодноразово психологами було доведено, що будь-яка людина має достатні задатки, тільки необхідно проявити їх.
Отже, люди – це найзагадковіші та найцікавіші істоти на Землі. У їхніх руках знаходиться увесь світ, та тільки від них залежить як вони це використають.
2. Степан Васильченко - майстер малих жанрів прози. (С. Васильченко - майстер короткої новели та невеликої повісті, в основі яких лежить психологічний конфлікт. Умовно новели письменника можна поділити на такі групи:
1) життя села та його соціальні настрої;
2) школа, діти і вчителі;
3) трагедія народних талантів;
4) викриття імперіалістичної війни.
Його проза відрізняється своєю щирістю, душевністю, доброзичливим гумором, тонким психологізмом, внутрішньою делікатністю. Головна ознака їх - бути гранично правдивими до життя.)
3. Повість "Талант" - твір про долю таланту з народу. (С. Васильченка завжди хвилювала тема талановитої людини з народу. Головною проблемою повісті "Талант" є трагічна доля народних талантів, а саме талант Тетяни - співачки - і трагізм її долі в тогочасному суспільстві. Смерть героїні повісті - це звинувачення суспільства. У письменника болить душа, що талановита українська молодь зростала у неуцтві і темряві, не маючи доступу до освіти і культури.)
III. Степан Васильченко - класик нашої літератури. (Поезія оповідань письменника в їхній людяності, стислості, емоційності, душевності. Його твори сповнені віри в завтрашній день України, яку письменник дуже любив.)
Цей твір можна переробити на твою тему. Почитай.
«Людина – найвеличніша з усіх істот. Людина – найнещадніша з усіх істот. Людина – найпідліша з усіх істот…» (І. Багряний)
Я підтримую думку автора. Дійсно, людина – це найцікавіша й найзагадковіша істота на планеті. Вона може бути доброю і водночас поганою, щирою і підступною, життєрадісною і мстивою.
Упродовж всього життя людина виявляє себе з різних сторін. На роботі вона сувора та принципова, у сім*ї лагідна та добра, з друзями весела та доброзичлива… Життя змушує підлаштовуватись до різних умов і життєвих обставин. З одного боку, це добре, адже людина вміє де треба показати характер, а де не треба – промовчати. Але з іншого... Іноді люди настільки часто міняють свою поведінку, що забувають якими вони є насправді. Та і оточуючим складно зрозуміти справжню сутність такої людини.
Яскравим прикладом є одна з героїнь твору Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім*я» Маруся Кайдашиха. До незнайомих людей ставилася зверхньо, з панами була доброю й лагідною, а з невістками суворою та злою. Вона швидко могла змінити своє ставлення до людини, якщо б побачила, що дружба з тією особою може бути вигідною для неї. Це видно у звертаннях до Мотрі: «моє золото», «серце», «дитя моє», а згодом: «Це не Мотря, а бендерська чума»… Така людина неоднорідна, і в будь-який момент може підставити іншого заради своєї шкури.
Людина – це не книга,яку можна прочитати чи вивчити. Багато психологів намагались і зараз намагаються дослідити нашу поведінку. Утім, я думаю, це неможливо. Люди – найнепередбачуваніші створіння на Землі. Наші вчинки іноді ніяк не можна пояснити чи виправдати. Прикладом цього може слугувати герой твору Миколи Хвильового «Я (Романтика)». Хіба можна було передбачити,що він, котрий так натхненно звеличував образ своєї матері, безпощадно вб*є її? Як можна виправдати цей вчинок? Після цього він ніколи не стане щасливим. Сліпа віра в абстрактну ідею перетворила його на монстра тоталітарного режиму. І хоча, з самого початку герой твору розуміє,що своїми ж руками заганяє себе у глухий кут, він не зупиняється у руйнуванні доль людей,зокрема і своєї власної.
Можливості людей безмежні. Протягом всього існування, ми повністю змінити життя на планеті, фактично змусили її працювати на нас. Людина винайшла ліки, машини, електрику, Інтернет… Ті речі, без яких ми зараз не уявляємо свого життя, ніколи б не з*явились на світ, якби не було б тих геніїв, завдяки яким ми маємо все це добро. Але вже неодноразово психологами було доведено, що будь-яка людина має достатні задатки, тільки необхідно проявити їх.
Отже, люди – це найзагадковіші та найцікавіші істоти на Землі. У їхніх руках знаходиться увесь світ, та тільки від них залежить як вони це використають.
К.Медовник