Ча́йка — безпалубний плоскодонний човен запорізьких козаків XVI—XVII ст. у вигляді величезної видовбаної колоди, по бортах обшитої дошками. Довжина — близько 18 м, ширина й висота бортів — до 4 м. Ззовні бортів для збільшення остійності й плавучості кріпився пояс із очерету. Чайки мали поперечні переборки й лави, щоглу з вітрилом, 10-15 пар весел, носове і кормове керма, вміщували до 70 осіб. Озброєння — 4-6 фальконетів.Човен у вигляді величезної видовбаної колоди (з верби або липи), по бортах обшитої дошками. Довжина — 15.5 — 21,5 м, ширина й висота бортів — до 4 м.
Чайки не мали ні кіля, ні палуби. Головною частиною чайки був кіль-човник довжиною близько 15 метрів, видовбаний з липової або вербової колоди, розширений догори. Від нього розбудовували корпус, прибиваючи дошки цвяхами, розширюючи і його зі збільшенням висоти. Міцно спаяні дошки обтягували липовою корою і обливали смолою. Потім ззовні по обох боках прив'язували снопи очерету, які не дозволяли човну затонути навіть тоді, коли він наповнювався водою. Вони також охороняли екіпаж від куль.
За гетьманування Івана Мазепи на один козацький човен, окрім дерева, витрачалося 13 пудів заліза, 2 діжки смоли, 200 аршинів полотна, 20 сажнів линви, 3 пуди клоччя, 195 аршинів різних шнурів для підв'язування очерету. Доречно вказати, що на будівництво однієї турецької галери витрачалося 150 центнерів заліза, 168 центнерів мотузок і канатів на снасті.
Довжина чайок сягала 20 метрів, ширина — 4, осадка — 1,5 метра.
На борту очеретовий пояс, який захищав при обстрілі і від затоплення. На чайках було два стерна, спереду і ззаду, щоб не треба було повертати; була й щогла для вітрил, але козаки надавали перевагу веслам. З кожного боку чайки мали по 10 — 20 весел. Крім веслярів на човні могли розміститися 50 — 70 озброєних козаків та 2 — 6 фальконетів (гармати калібром 30 мм), порох, свинець, ядра, харчові продукти.
У будівництві чайок брали участь до 60-ти майстрів. На її спорудження йшло два тижні.
Чому я пишаюся своїм товаришем Знайти справжнього друга - це вдача. Я дуже щасливий, що у мене є такий товарищ. Його звуть Олег.
Я дуже пишаюся своїм товаришем. Олег - неабияка особистість: він багато знає, добре вчиться, грає на гитарі і займається дзюдо. Він - добра людина, дуже любить тварин. А ще він дуже наполегливий і, якщо поставив собі ціль, неодмінно її досягне.
Рік тому Олег попросив батьків завести собаку, бо він дуже любить собак. Йому відмовили, бо, мовляв, він не зможе або не зуміє піклуватися про тварину як слід, а вони зайняті. Тоді Олег попросив у батьків дозволу у вільний час допомагати у притулку для собак, і йому дозволили. Однак поставили умову: мати гарні оцінки. Мій товариш встигав добре вчитися, знаходив час на спорт та гітару, а решту вільного часу проводив у притулку. Кормив песиків, убирав у їхніх вольєрах, купав, стриг, допомагав ветеринару. І фотографував, а фото публіковав у соціальній мережі, щоб до знайти собакам нових господарів.
Через півроку на Олега чекала винагорода: батьки зрозуміли, що він - відповідальна людина, і дозволили йому вибрати собаку будь-якої породи у пітомнику. Але Олег сказав, що хоче взяти собаку зі "свого" притулку. Тепер у нього є Кінг-Конг - здоровенний кудлатий пес добрішої душі.
Так мій товариш на власному прикладі довів, що у нього добре серце і велика сила волі, і тому я ним дуже пишаюся.
Чайки не мали ні кіля, ні палуби. Головною частиною чайки був кіль-човник довжиною близько 15 метрів, видовбаний з липової або вербової колоди, розширений догори. Від нього розбудовували корпус, прибиваючи дошки цвяхами, розширюючи і його зі збільшенням висоти. Міцно спаяні дошки обтягували липовою корою і обливали смолою. Потім ззовні по обох боках прив'язували снопи очерету, які не дозволяли човну затонути навіть тоді, коли він наповнювався водою. Вони також охороняли екіпаж від куль.
За гетьманування Івана Мазепи на один козацький човен, окрім дерева, витрачалося 13 пудів заліза, 2 діжки смоли, 200 аршинів полотна, 20 сажнів линви, 3 пуди клоччя, 195 аршинів різних шнурів для підв'язування очерету. Доречно вказати, що на будівництво однієї турецької галери витрачалося 150 центнерів заліза, 168 центнерів мотузок і канатів на снасті.
Довжина чайок сягала 20 метрів, ширина — 4, осадка — 1,5 метра.
На борту очеретовий пояс, який захищав при обстрілі і від затоплення. На чайках було два стерна, спереду і ззаду, щоб не треба було повертати; була й щогла для вітрил, але козаки надавали перевагу веслам. З кожного боку чайки мали по 10 — 20 весел. Крім веслярів на човні могли розміститися 50 — 70 озброєних козаків та 2 — 6 фальконетів (гармати калібром 30 мм), порох, свинець, ядра, харчові продукти.
У будівництві чайок брали участь до 60-ти майстрів. На її спорудження йшло два тижні.
Знайти справжнього друга - це вдача. Я дуже щасливий, що у мене є такий товарищ. Його звуть Олег.
Я дуже пишаюся своїм товаришем. Олег - неабияка особистість: він багато знає, добре вчиться, грає на гитарі і займається дзюдо. Він - добра людина, дуже любить тварин. А ще він дуже наполегливий і, якщо поставив собі ціль, неодмінно її досягне.
Рік тому Олег попросив батьків завести собаку, бо він дуже любить собак. Йому відмовили, бо, мовляв, він не зможе або не зуміє піклуватися про тварину як слід, а вони зайняті. Тоді Олег попросив у батьків дозволу у вільний час допомагати у притулку для собак, і йому дозволили. Однак поставили умову: мати гарні оцінки.
Мій товариш встигав добре вчитися, знаходив час на спорт та гітару, а решту вільного часу проводив у притулку. Кормив песиків, убирав у їхніх вольєрах, купав, стриг, допомагав ветеринару. І фотографував, а фото публіковав у соціальній мережі, щоб до знайти собакам нових господарів.
Через півроку на Олега чекала винагорода: батьки зрозуміли, що він - відповідальна людина, і дозволили йому вибрати собаку будь-якої породи у пітомнику. Але Олег сказав, що хоче взяти собаку зі "свого" притулку. Тепер у нього є Кінг-Конг - здоровенний кудлатий пес добрішої душі.
Так мій товариш на власному прикладі довів, що у нього добре серце і велика сила волі, і тому я ним дуже пишаюся.