Зробити повний синтаксичний розбір. 1. Пружний річковий вітерець заіскрився у вибіленому лляному волоссячку
(Є. Гуцало).
2. Садів рум’яний цвіт обсипався духмяно… (В.Сосюра).
3. Повінь добрих почуттів затоплює душу вчителя (М.Стельмах).
4. Здавалось, скоро буде сонячне затемнення (О. Гончар).

Поширені речення.

1. Зомліли в сумі сніжно-білі явори.

2. Шумлять бліді берези.

3. Тільки вітер креше іскри по стерні.

4. Купали гострі крила столітні чайки в голубій воді.

5. Я спиняти тебе не буду.

Поширені речення мають крім головних ще й другорядні члени речення.

Непоширені речення.

1. Став Дніпро.

2. Надходить дощ.

3. Одшуміло літо...Одспівало жито.

4. Гроза росла.

5. Ти проходь. Не спиняйся

6. Море бушувало.

7. Завмирає місто. Тишина і спокій. Тільки сніг синіє.

Непоширені речення складаються з граматичної основи.

Коза́к-характе́рник, також коза́к-химоро́дник, коза́к-галдо́вник або коза́к-заморо́чник[1] — назва віщуна, чаклуна на Запорозькій Січі. Займався не лише яснобаченням, але й лікуванням поранених козаків, їх психотерапією та психофізичною підготовкою. Характерник — своєрідний духовний наставник, якого козаки шанували і дещо побоювались, хранитель традицій і таємниць бойового мистецтва запорозького козацтва. За переказами, кошовий запорожців І. Сірко, якого обирали на цю посаду протягом 24 років, був відомим козацьким характерником[2]. Із часом поняття «козак-характерник» надійно увійшло до наукового обігу