Зробити повний синтаксичний розбір речення, розставити розділові знаки.
Ряд хаток пошарпані подерті мов старенькі бабусі похилились.

  Моя сімя необійдеться без моєї бабусі вона найкраща в світі бабуся, яка тільки є на світі.Вона працьовита, добра, щира та віддана.
  Моя люба бабуся має злегка посивіве волосся, кирпатий ніс, сірі очі та наче розквітша троянда губи. Вона невисокого зросту, навіть трішки кульгає, має вузенькі плечі та ніжні, турботливі руки. Цими руками готувалися безліч шедеврів та делікатесів, які я встигла покуштувати.
  Бабуся - це наче друга мама, такаж ніжна чутлива та турботлива вона оберіг для кожною сімї потрібно любити і цінувати її, у кожного є своя бабуся, але моя найкраща!

За партою сидить Соломія, раптом до класу вбігає Ірина.
Знаєш, що трапилось?
- Ні, але з твого виразу обличчя неважко здогадатись…
Продовжуй!
Це щось таке, що тебе дуже зацікавило.
Можливо, але ти навіть не здогадуєшся, що по коридору вже іде до нашого класу “новачок”.
І що? Мені байдуже… Ех, якби він був гарний як намальований, тоді інша річ.
Та він викапаний Роберт Томас Паттінсон!
Невже?
Справді. Він такий загадковий, оповитий таємницею.
Ти так розповідаєш, ніби це ідеал хлопця.
Можна подумати, що ти не зацікавилась ним.
-Якщо чесно, то я ще не бачила його, а вже хочу сидіти з ним за партою.Чому ж він зволікає?
… Вибач, але це була моя вигадка, що до нам помріяти.
Нема за що вибачатись, бо це було весело. Ми могли змалювати в своїй уяві ідеального хлопця.
Ти, напевно, думала, що він спортивної статури, енергійний, розумний і красивий.
А ти була впевнена, що в нього чудовий голос та миловидне обличчя.
Дівчата не зауважили,як до класу зайшов учитель. Вони швиденько підготувались до уроку. За декілька хвилин уже стояли біля дошки й розв’язували складні задачі.