Зробити розбір речень: 1. Срібним маревом повиті, коло сіл стоять тополі.
2. Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня.
3. Хвилю зеленою здіймається навесні Батиєва гора.
4. В світі стільки несправедливо-прикрого, що якби не було
несправедливо-лагідного, то зовсім не ватро було б жити.
5. Наші кроки в кіно були спробами дитини, яка вчиться ходити.
Приклад:
Про безхарактерних(означення) людей(додаток) кажуть(присудок) ні риба ні м’ясо (додаток).
Розповідне, неокличне повне, односкладне, безособове, неускладнене, поширене
Рим часів імперії, як і належить світовій столиці, приголомшував величчю та красою. Місто вражало сучасників розмірами та кількістю споруд – храмів, палаців, житлових будинків. Чисельність населення Рима часів імперії сягала мільйона осіб.
Рим відзначався дуже щільною забудовою, тому будинки в декілька поверхів були життєвою потребою. На вулицях часто виникала така тіснява, що інколи забороняли в денний час їздити містом в екіпажах та возами, за винятком возів будівельників.
Навколо ринків розташовувалися невеличкі майстерні та крамниці. Вони здебільшого належали грекам, жителям Сходу та вільновідпущеникам. Найпоширенішими були майстерні, де виготовляли предмети побуту, ювелірні та ковальські вироби, а також пекарні.
У центрі Рима розташовувалася головна площа – форум. Імператори забудовували його новими спорудами: храмами, громадськими будівлями, арками, колонами, прикрашали статуями. Більшість громадян мешкала у великих багатоповерхових будинках.
Заможні римляни жили у власних одноповерхових, з усіма вигодами будинках-особняках – їх називали домусами. Бідніші городяни мешкали в багатоповерхових, багатоквартирних будинках – інсулах.
Домуси виходили на вулицю глухими стінами. Іноді вони мали відкриті приміщення – крамнички. Через передпокій мешканці потрапляли в парадний зал будинку – атрій, де господар приймав відвідувачів та гостей. Подалі від гучного атрію розташовувався відкритий внутрішній двір, де родина проводила вільний час, — тут був невеликий сад із квітами, оточений колонами, що підтримували дах. Між внутрішнім двором та атрієм міг бути розташований кабінет господаря, де зберігали ділові папери, сімейний архів. Стіни в домусах покривали штукатуркою та прикрашали фресками, а підлогу вкривали кам’яними плитами та мозаїкою.
Заможні римські громадяни засідали в суддівських установах, працювали в міській раді, виконували доручення префекта міста або імператора.
День у римлян починався зі сходом сонця. Перші години вони проводили за молитвами вдома чи в храмі. Після цього наставав час для візитів, які здебільшого робили бідні громадяни, ви щось у заможніших. Одяг римлян відзначався практичністю. Майже всі, навіть жінки та діти, носили туніки. Туніку зшивали з двох шматків тканини та стягували ременем, її колір залежав від суспільного становища людини.
Сенатори носили туніки з широкою смугою на грудях. Римські громадяни одягали зверху на туніку тогу – напівкруглий шмат матерії, яку обгортали навколо тіла. Колір тоги також залежав від становища людини та конкретної ситуації. Так, на поховальну церемонію одягали чорну тогу. Жінки поверх туніки вдягали столу або палу. Стола була чимось на зразок плаття без рукавів, а пала нагадувала тогу, й іноді жінки накидали її край на голову.
Відомо, як харчувалися римляни. На сніданок споживали хліб, тістечка з медом, оливками та інжиром. Запивали розбавленим вином або водою. На обід подавали різноманітні страви. Спочатку це були салат, редис, гриби, устриці, раки, а також сардини та яйця. їх запивали вином з медом. Потім подавали сім страв з риби, м’яса та птиці з різними соусами. На завершення обіду приносили фрукти, горіхи, медове печиво. Звісно, так харчувалися лише заможні люди римляни вживали на обід пшеничну кашу із соусами та овочами. М’ясо вони їли лише в дні свят чи жертвоприношень.
Римляни щодня ходили в терми – громадські лазні. Крім власне лазень з величезними басейнами з холодною і гарячою водою, тут були майданчики для спортивних занять, бібліотеки, зали для прогулянок та філософських бесід. Це були величезні споруди. Так, існували терми площею 12 га, які могли одночасно прийняти 1200 відвідувачів. У Римі було понад 1000 приватних лазень i 11 громадських. (500 сл.).
Объяснение:
Вход в нору скрывался на опушке. В этот час все семейство вышло на воздух порезвиться и наслаждалось вечерней прохладой.
Мать следила за игрой детей. Она самым усердным образом поддерживала общее веселье. Пушистые малыши резвились с беззаботностью только что начавших жить существ, для которых высшей силой является мать, и эта сила вся к их услугам, а следовательно, весь мир для них - друг. Они играли и боролись с буйным весельем, гонялись друг за другом, за мухами и жучками, смело принюхивались к толстым шмелям и бешено носились, стараясь поймать кончик материнского хвоста или отнять друг у друга какой-нибудь старый, давно уже брошенный объедок.
Они играли ради игры и рады были всякому предлогу, чтобы поднять новую кутерьму.
В этот вечер игрушкой лисят было засохшее утиное крыло. Десятки раз оно переходило от одного к другому. Но вот его наконец схватил самый бойкий лисенок, с черной полосой поперек мордочки. Не уступая никому, он стал носиться по кругу со своей добычей, пока остальным не надоела бесполезная погоня и игра. Тогда он выпустил крыло, но тотчас же вцепился в хвост матери и теребил его до тех пор, пока она внезапным прыжком не вырвала своего хвоста, опрокинув на спинку маленького забияку.
Во время этой суматохи на полянке появился старый лис. Увидев его, мать вздрогнула, лисята испугались, но знакомый облик тотчас же успокоил всех: это был отец.
Он нес пищу, и потому все жадно повернули в его сторону глаза и носы. Отец опустил на землю свою ношу - только что задушенную выхухоль, - и мать побежала за ней.
Охотники рассказывают, что лиса никогда не приносит добычу к самой норе, если лисята не дома. А в рассказах охотников иногда бывает и правда.