Зробити синтаксичний розбір речень.
1. У мене є дві найкращі подруги.
2. Кожна пора року має три місяці.
3. Десять хлопчиків та вісім дівчаток прийняли участь у шкільних змаганнях
4. За цей час мы оглянули чотири міста.
5. Двоє хлопчиків зустрілися на подвір'ї школи.
6. Одинадцятого лютого відбувся концерт у філармонії.
7. Тиждень має сім днів.
8. Рік має дванадцять місяців.
9. Троє учнів нашого классу відвідали хворого у лікарні.
10. Сьогодні врінці я випила одну четверту склянку соку

 Сьогодні ми з матусею  вирішили посадити квіточки. Встали вранці , купили насіння , одяглися тай пішли до клумби. Мати показувала як саджати : спочатку викопати маленку ямку , потім кинути декілька насінин , загорнути зверхи землею і трохи поляти. Мама  так гарно  це робила , так обережно , неначе голубка. До кожної насінинки вона щось говорила ,співала. І ось нарешті ми все посіяли , і вирішили прийти через тиждень. Прийшовши, я була вражена ! Маленькі листочки , неначе живі ,тягнулися до сонці та співали мамину пісню . Це було чудово . І ми з матінкою назавжди запамятали цей день.

ЛИЖНІ ЗМАГАННЯ
Я прокинувся рано вранці, на вулиці все було покрите сніжною ковдрою. На моєму вікні мороз намалював дивні узори. Сьогодні важливий день, нагадав я собі і почав збиратися.
І насправді, сьогодні був важливий день, день лижних змагань.
І ось я прибув до місця проведення. Тут зібралося багато народу, було дуже людно. Серед них вболівальники, родичі учасників і просто охочі по гати за цим дійством.
Учасники змагань уже почали збиратися біля старту. Їх було 20 чоловік. Серед них я помітив чоловіка років тридцяти п'яти. По його обличчю можна було зрозуміти, що він налаштований на перемогу. Тут були учасники різного віку, приблизно від 14 і до 40 років. Я себе заспокоював і налаштовувався на перегони.
Нарешті почався відлік "три, два, один!", попереджувальний гудок і гонка почалася.
Я був в трійці перших, але несподівано мене з двох боків обігнали дівчина 18-19 років і якийсь чоловік. Я продовжував в тому ж темпі, але коли мене обігнала якась жінка, я вирішив, що треба прискорюватися. Раптово позаду почувся скрежет, хлопчик 14 років впав, його занесло на повороті. На мене нахлинула хвиля переживання.
І ось ми вже проїжджаємо п'яте, останнє коло. Шість учасників вибуло зі змагань, нас залишилося 14. Я йшов в першій п'ятірці, раптово всі почали прискорюватися. Я зрозумів, незабаром фініш. Мене обганяли зі всіх сторін, я не міг зосередитися, я почав прискорюватися. Їхав дуже швидко, сам від себе такого не очікуючи, я переганяв своїх суперників. Раптово пролунав гудок, я зрозумів, це гудок для переможця. Всередині мене щось неначебто вибухнуло, я був першим, цей гудок був для мене, я був переможцем. Емоції переповнювали мене, я був неймовірно радий, не очікуючи сам від себе такого, я був приємно вражений. Мене привітали, подарували медаль, квіти, мені аплодували, я був щасливий.
Такі моменти у житті незабутні. Всі ваші перемоги чи поразки це певний урок у житті. З перемогою у лижних змаганнях я зрозумів, що ніколи не треба сумніватися в своїх силах, навіть коли ти думаєш, що все скінчено.