Зробити синтаксичний розбір речень, розставити розділові знаки. Дати загальну характеристику, намалювати схему:
1.) Щоб шанувати треба мати талант щоб заздрити таланту не треба
2.) Тепер я розумів її страх вона стояла посеред страху немов посеред крижаної води і я мусив вишукувати слова щоб її страх розтопити я шукав для неї розради а до мене самого крижана вода підпливала в душу
3.) Ти з’явилась мені і здалося що світ навколо на тисячу літ
4.) Багато не треба щоб твердо знати людина найвищий вимір краси
Напевно, кожна людина замислювалася над своїм ставленням до Батьківщини. Я маю на увазі не місце, в якому кожен з нас народився, а саме велику Батьківщину — всю Україну, єдину й неподільну. Останнім часом я ігаю все менше й менше людей, які могли б з упевненістю сказати, що люблять її беззастережно, щоб не відбулося. Найчастіше можна почути невпевнену відповідь: «Начебто…».
Що з нами сталося? Я розумію, що тут багато чого може не подобатися. Може пригнічувати, не давати зітхнути вільно на повні груди. Але вас, відкрийте очі й подивіться, в якій красивій країні ми з вами живемо! Вийдіть зі своїх квартир, офісів, зі своїх величезних мегаполісів! Помандруйте трохи по країні! Більшість з вас навіть не уявляє, як тут гарно!
Емоції переповнюють, коли спускаєшся в Оптимістичну печеру на Тернопільщині чи у Тунель кохання на Волині. Або дивишся на струмені води водоспаду Шипіт, що зриваються з чотирнадцятиметрової висоти. Якщо хочеться спокійних вражень, можна поїхати до Дністровського каньйону чи в урочище «Кам’яні Могили» на Донеччині. Або відвідати найвидатніші озера природного походження України, що вражають своєю красою — Світязь та Синевир. Там так приємно вдихнути на повні груди чистого повітря!
Унікальні місця України, що вражають масштабами та красою, можна перераховувати довго. Її чарівна природа України вражає своїми краєвидами, ландшафтами та рослинністю.
Мова — це характер і духовна могутність народу. Саме він дає їй силу й красу. У своїх піснях він творить зразки неперевершеної поезії, а його генії і таланти високо підносять авторитет рідного слова, вплітаючи у вінок своєї культури найкрасивіші троянди.
Отакі квіти вплели в той вінок і Т. Г. Шевченко, і Леся Українка, і Олександр Довженко, і Олесь Гончар та інші генії українського народу.
Нас, українців, знають інші народи по безсмертних творах наших співвітчизників. Краса українських народних пісень давно привернула до себе увагу видатних знавців фольклору і в нас на Батьківщині, і за її межами. Один з російських письменників натхненно сказав про українське слово: "Українська музика та поезія є найрозкішніша, найзапашніша з усіх гілок світової народної творчості".
Саме українські думи передавалися національними гомерами-кобзарями, які дивують розмахом козацької відваги. На високості людського духу підносить мову рідної України Геній Тараса Шевченка. У його творах легко і природно звучить слово.
Я пишаюсь і плекаю кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших предків. Треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим.