Звіт на тему організація до людям похилога віку​

Вибач,без пояснень
Мовивши слово, треба бути йому паном.
    Не так то він діє, як тим словом сіє.
    Говори стовпу, а він стоїть.
    Дай дурневі макогона, то він і вікна поб'є
   Скільки вовка не годуй, а він все в ліс дивиться
    Чує дзвін, та не знає, звідки він
    вітер віє і не знає, що погоду він міняє
   "Ти йому слово, а він тобі десять"
    "...Та він заткне за пояс любого вашого занюханого службовця, бо тепер сам на цілих двоє сіл службовець. Агент!"
(В. Кучер "Трудна любов"),
    „він вивів із себе Сидора вчора на вулиці через дрібницю"

Иття» Це розповідь про тварину. Випадок цей трапився з моєю двоюрідною сестрою Маргаритою. Вона дуже хотіла домашнього улюбленця. Але батьки відмовилися подарувати його. Мама з татом сказали, що собаку ніде тримати в маленькій квартирі. Від хом'яка буде багато сміття, а кіт буде точити кігті об меблі. Сестра, звичайно, засмутилася. Стояла зима. Одного вечора Марго почула дивний шурхіт біля вікна. Нібито хтось хотів потрапити до хати будинок та стукав по склу. Сестра підбігла до вікна та побачила зовні на засніженому підвіконні жовто-зеленого папужку! Дзьоб та довгий хвостик у нього були синього кольору! Видно було, що папуга сильно змерз, напевно, випадково вилетів із будинку. Сестра стала галасувати, прибігли її батьки. Вони почали говорити, що папуга вже замерз. Що він все одно скоро помре, навіть якщо його забрати додому. Але все ж вони вирішили ризикнути і стали розклеювати утеплене на зиму вікно. Вони дуже намагалися не шуміти! Адже пташка могла злякатися, злетіти та загинути на морозі. Як тільки вікно трошки відчинилось, Марго одним спритним рухом схопила папужку. Птаха відігріли, і вин вижив. Папужку назвали Гошею. Так у моєї двоюрідної сестри з'явився домашній улюбленець, про якого вона так мріяла! А маленький папужка просто дивом врятувався від лютої зими!