Звукова модель слів зіронька таємниця життя гілля

- Привіт, Оленко. Чого ти така сумна?

- Привіт, Мар'яно. Та в мене мама захворіла на грип, та й отримала ускладнення.

- Нічого собі, співчуваю. В мене колись була така сама історія. Після грипу я отримала запалення легень.

- Справді? І тобі вдалось вилікуватись?

- Як бачиш, стою перед тобою жива-здорова.

- А ти лежала в лікарні?

- Так, в нашій обласній інфекційній лікарні.

- І довго ти там перебувала?

- Так, досить довго. Близько двох тижнів.

- А чи висока в тебе була температура?

- Близько сорока.

- Нічого собі, в мами лишень до тридцяти восьмі піднімається. Може, обійдеться.

- Звичайно! Варто вірити, що все буде добре! Передавай мамі привіт, нехай одужує.

- Дякую тобі за підтримку. Можу я тобі подзвонити, якщо в мене виникнути питання щодо реабілітації?

- Звичайно, завжди до твоїх послуг! Щасти!

Ось і підходить подорож золотокосої красуні до кінця.

Уже не гріє сонце, воно лише регає за нами з сірого і похмурого неба. І коли востаннє воно було блакитним? Уже й не згадаєш...

Ідеш по вулиці і якось пусто на душі.. Останні листочки безжалісно зриває вітер з голих почорнілих дерев. Тремтить від холоду осика.. Один могутній дуб ще не спішить скидати багате убрання. Жовта,коричнева та де-де зеленкувата трава все ще пробивається під листям. Не хоче здаватися.

І навіть у лісі уже не так затишно як колись.

Руді білки стараються награтися з промінням. Повідлітали птахи. Тихо. Тільки іноді можна почути спів ,непокивнувших рідний край, горобців та синиць.

Завмерла природа. Готується вона до нового часу, нових відчуттів.