Нужен перевод текста, не с переводчика) in ancient times, people believed that the earth was the centre of the solar system and tried to understand and explain the movement of the sun, the moon, the stars and the planets around the earth. as scientific knowledge and technology improved over time, this idea (called the geocentric theory, from the ancient greek words meaning earth-centred) lost favour and new theories about the solar system were put forward. tycho brahe (1546-1601) and galileo (1564¬1642) made accurate measurements of the heavens, which were the basis for later theories. nicolas copernicus (1473-1543) believed that the earth was not the centre of the solar svstem but just another planet revolving around the sun, which itself never moved. this type of theory was called heliocentric. johannes kepler (1571-1630), an assistant to brahe, used brahe's measurements to support copernicus' heliocentric theory. this led to his discovery of three laws relating to planetary movement, including the fact that the planets move in elliptical orbits around the sun. it was left to isaac newton to expand on these theories by testing and proving kepler's laws. by observing things around him, newton realised several things. one was that objects can be in one place, without moving. this is called inertia. then, if the object moved, it moved toward another object. the phenomenon causing this pull of one object towards another was the force of gravity (or little g). newton found that the mass of the two objects and the distance between them determined the strength of the force of gravity and developed an equation which expressed this relationship. continuing to test and expand his findings, newton hypothesised that this relationship existed not only between objects on the earth but also objects in space. this led in 1687 to newton's philosophiae naturalis principia mathematica (mathematical principles of natural philosophy, usually called principia) in which he wrote about his historic discovery of the law of universal gravitation (or big g). by calling his discovery a lazv, it meant that the relationships he had discovered were true everywhere and in all cases. newton's discovery had a huge impact on scientific thinking for centuries afterwards. in fact, his findings were not improved upon until 1905, when albert einstein introduced his special theory of relativity.
В древние времена люди полагали, что Земля была центром солнечной системы и пыталась понять и объяснить движение Солнца, Луны, звезд и планет вокруг Земли. По мере того как научное знание и технология улучшались с течением времени, эта идея (называемая геоцентрической теорией, из древнегреческих слов, означающая сосредоточенность на Земле) утратила благосклонность, и были выдвинуты новые теории о Солнечной системе.
Tycho Brahe (1546-1601) и Galileo (1564- 1642) сделали точные измерения небес, которые послужили основой для последующих теорий. Николас Коперник (1473-1543) считал, что Земля не была центром солнечной системы, а просто другой планетой, вращающейся вокруг Солнца, которая сама никогда не двигалась. Этот тип теории назывался гелиоцентрическим. Йоханнес Кеплер Браге, использовал измерения Браге для поддержки гелиоцентрической теории Коперника. Это привело к его открытию трех законов, касающихся планетарного движения, включая тот факт, что планеты движутся по эллиптическим орбитам вокруг Солнца.
Исааку Ньютону было предложено расширить эти теории, проверив и доказав законы Кеплера. Наблюдая за окружающими, Ньютон понял несколько вещей. Один из них заключался в том, что объекты могут находиться в одном месте, не двигаясь. Это называется инерцией. Затем, если объект перемещен, он перемещается к другому объекту. Явление, вызывающее это притяжение одного объекта к другому, было силой тяжести (или немного g). Ньютон обнаружил, что масса двух объектов и расстояние между ними определяют силу силы тяжести и разработали уравнение, которое выражало это соотношение.
Продолжая проверять и расширять свои выводы, Ньютон предположил, что эта связь существовала не только между объектами на Земле, но и объектами в космосе. Это привело в 1687 году к Newton's Philosophiae Naturalis Principia Mathematica («Математические принципы естественной философии», обычно называемой Principia), в которой он писал о своем историческом открытии Закона всеобщей гравитации (или большой буквы G). Называя его открытие лаз, это означало, что отношения, которые он обнаружил, были верны повсюду и во всех случаях.
Открытие Ньютона оказало огромное влияние на научное мышление на протяжении веков. Фактически, его результаты не были улучшены до 1905 года, когда Альберт Эйнштейн представил свою Специальную Теорию Относительности.
Тіхо Браге (1546-1601) та Галілео (1564-1642 рр.) Зробили точні вимірювання неба, які лягли в основу пізніших теорій. Ніколас Коперник (1473-1543) вважав, що Земля не була центром сонячної системи, а просто інша планета, обертається навколо Сонця, яка сама ніколи не рухалася. Цей тип теорії називався геліоцентричним. Йоханнес Кеплер (1571-1630), помічник Браге, використовував виміри Браге для підтримки геліоцентричної теорії Коперника. Це призвело до його відкриття трьох законів, що стосуються планетарного руху, включаючи те, що планети рухаються по еліптичних орбітах навколо Сонця.
Ісааку Ньютону було залишено розширювати ці теорії, перевіряючи і доказуючи закони Кеплера гаючи речі навколо нього, Ньютон зрозумів кілька речей. Одна з них полягає в тому, що об'єкти можуть знаходитися в одному місці, не рухаючись. Це називається інерцією. Тоді, якщо об'єкт перемістився, він перемістився до іншого об'єкта. Явище, яке викликало це тягнення одного предмета до іншого, було силою тяжіння (або маленьким g). Ньютон встановив, що маса двох об'єктів і відстань між ними визначають силу сили тяжіння і розробляють рівняння, яке виражає ці відносини.
Продовжуючи тестувати і розширювати свої висновки, Ньютон висловив гіпотезу, що ці відносини існували не тільки між об'єктами на Землі, але й об'єктами в просторі. Це призвело в 1687 році до Філософії Ньютона Naturalis Principia Mathematica (Математичні Принципи Природної Філософії, зазвичай називається Principia), в якій він писав про своє історичне відкриття Закону Універсальної Гравітація (або великого G). Закликавши своє відкриття лазв, це означало, що його відкриті зв'язки були справжніми скрізь і у всіх випадках.
Відкриття Ньютона вплинуло на наукове мислення протягом століть. Фактично, його результати не були покращені до 1905 року, коли Альберт Ейнштейн представив свою спеціальну теорію відносності.