система заходів щодо раціонального використання природних ресурсів, збереження особливо цінних та унікальних природних комплексів і забезпечення екологічної безпеки. Це сукупність державних, адміністративних, правових, економічних, політичних і суспільних заходів, спрямованих на раціональне використання, відтворення і збереження природних ресурсів землі, обмеження негативного впливу людської діяльності на довкілля.
Це більше ніж наукова дисципліна, перш за все — екологія, з якою її найчастіше розуміють чи плутають. Визначною особливістю є практичний напрям діяльності і широкий спектр соціально-культурних і природних відносин, яких вона стосується. В колишньому СРСР перший університетський курс на цю тему більше 30 років читав Кавтарадзе Дмитро Миколайович, який також був засновником і керівником однойменної лабораторії в МДУ ім. М. В. Ломоносова. На її базі були розроблені і впроваджені у навчальний процес по всьому СРСР ділові та імітаційні ігри, які дозволяють на практиці відчути характер природоохоронної діяльності, побачити цілісність і взаємопов'язаність світу.
В социальной структуре афинского общества классической эпохи можно выделить четыре основные категории населения: 1) зажиточные граждане-рабовладельцы, 2) демос - полноправное в политическом отношении, но бедное или среднее по своему имущественному положению население, 3) метеки - свободное, но политически неполноправное население неафинского происхождения; 4) рабы Афинский демос состоял из мелких землевладельцев, ремесленников, поденщиков, матросов и т. п. , бедного городского люда. По своей численности этот класс несколько превосходил численность класса рабов. Имущественное положение этой группы населения было довольно скромным, хотя многие, например, крестьяне или ремесленники вели собственное хозяйство, могли иметь рабов, участки земли от 3 до 5 га. Наименее устойчивым было имущественное положение свободных бедных горожан, и государство принимало меры для обеспечения прожиточного минимума этой прослойки своих граждан, стремясь обеспечить их работой. В целом же состав класса свободных мелких производителей был довольно пестрым. Основные его группы образовывали: а) мелкие землевладельцы; б) ремесленники и торговцы, обладавшие гражданскими правами, и в) метеки, не имевшие статуса гражданина. Соответственно и политическая ориентация различных групп этого класса могла быть различной
Відповідь:
система заходів щодо раціонального використання природних ресурсів, збереження особливо цінних та унікальних природних комплексів і забезпечення екологічної безпеки. Це сукупність державних, адміністративних, правових, економічних, політичних і суспільних заходів, спрямованих на раціональне використання, відтворення і збереження природних ресурсів землі, обмеження негативного впливу людської діяльності на довкілля.
Це більше ніж наукова дисципліна, перш за все — екологія, з якою її найчастіше розуміють чи плутають. Визначною особливістю є практичний напрям діяльності і широкий спектр соціально-культурних і природних відносин, яких вона стосується. В колишньому СРСР перший університетський курс на цю тему більше 30 років читав Кавтарадзе Дмитро Миколайович, який також був засновником і керівником однойменної лабораторії в МДУ ім. М. В. Ломоносова. На її базі були розроблені і впроваджені у навчальний процес по всьому СРСР ділові та імітаційні ігри, які дозволяють на практиці відчути характер природоохоронної діяльності, побачити цілісність і взаємопов'язаність світу.
Пояснення:
Афинский демос состоял из мелких землевладельцев, ремесленников, поденщиков, матросов и т. п. , бедного городского люда. По своей численности этот класс несколько превосходил численность класса рабов. Имущественное положение этой группы населения было довольно скромным, хотя многие, например, крестьяне или ремесленники вели собственное хозяйство, могли иметь рабов, участки земли от 3 до 5 га.
Наименее устойчивым было имущественное положение свободных бедных горожан, и государство принимало меры для обеспечения прожиточного минимума этой прослойки своих граждан, стремясь обеспечить их работой.
В целом же состав класса свободных мелких производителей был довольно пестрым. Основные его группы образовывали: а) мелкие землевладельцы; б) ремесленники и торговцы, обладавшие гражданскими правами, и в) метеки, не имевшие статуса гражданина. Соответственно и политическая ориентация различных групп этого класса могла быть различной